запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/1091/25Головуючий у 1-й інстанції Котляр А.М.
Єдиний унікальний №337/3532/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
24 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі ОСОБА_1 та його захисника Волошиної Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Волошиної Євгенії Вячеславівни на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 04 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 03.07.2025 року о 10 год. 32 хв. у м.Запоріжжі по вул.Стародніпровській, біля будинку №16 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Волошина Є.В. просила скасувати зазначену постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивувала тим, що поліцейськими в порушення Закону України «Про Національну поліцію» було застосовано захід реагування у виді зупинення транспортного засобу. При цьому захід було застосовано через особисте упереджене ставлення поліцейських до ОСОБА_1 без правових підстав, оскільки під час керування ОСОБА_1 транспортним засобом ним не було порушено ПДР України. Отже патрульні поліцейські неправомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .
Крім того поліцейський не представився та не пред'явив своє службове посвідчення.
Отримані показники вмісту алкоголю з урахуванням допустимої похибки не перевищували встановлену міжнародно-правовим законодавством гранично допустиму норму, що становить 0,5‰ алкоголю.
Із наявного відеозапису вбачається, що у водія відсутні наведені в матеріалах справи ознаки сп'яніння.
ОСОБА_1 не погодившись з результатами технічного засобу, самостійно протягом двох годин з часу виявлення порушення пройшов у КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР медичний огляд, за результатами якого надано висновок про відсутність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
Патрульні поліцейські відмовились супроводжувати ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження медичного огляду.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Волошину Є.В., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно досліджено обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №379858 від 03.07.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в зазначений у протоколі час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; підпис водія наявний;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зазначено позитивний результат з показником 0,32 ‰ алкоголю;
- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6820», серійний номер ARНК-0073, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 0,32‰; підпис особи, що тестують, наявний;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів відеофіксації правопорушення, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений патрульними поліцейськими. Патрульний поліцейський представився водієві (запис:10:35). Далі, поліцейським під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, названо їх та запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився (запис:10:38).
Перед початком огляду ОСОБА_1 було роз'яснено порядок його проведення, надано на огляд цілісності упакування тестувальну трубку, проведено контрольний забір повітря, а надалі безпосередньо тестування ОСОБА_1 з результатом 0,32 ‰ алкоголю, що зафіксовано протоколом тесту №2794 (запис:10:39).
Пройшовши такий огляд на місці зупинки і встановивши факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився з його результатами.
Також зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 10:59 годині зазначив поліцейським про свою незгоду з результатами проведеного огляду на стан сп'яніння, вимагаючи провести такий у медичному закладі (запис:10:59).
Проте про незгоду з результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 зазначив поліцейським після того, як щодо нього о 10:57 год вже було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складено протокол про адміністративне правопорушення та ознайомлено водія з його змістом.
У зв'язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені у даному протоколі обставини дійсно мали місце.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.
В ньому зазначено дату та місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.
До заперечень апеляційної скарги, в яких йдеться про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд ставиться критично, враховуючи наступне.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 розділу Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди ОСОБА_1 проведено працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу внаслідок виявлення у водія передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладено у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп'яніння.
При цьому апеляційний суд зауважує, що жоден із нормативних документів не дає водієві або його захисникові права оспорювати таку вимогу поліцейського.
З приводу заперечень захисника проти встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння внаслідок отримання кількісного показника тестування за допомогою спеціального технічного приладу, який становив 0,32 ‰ алкоголю, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями п.5 ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями (у подальшому - «Конвенція»), в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п.7 Розділу ІІ Інструкції встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, всупереч протилежним доводам апелянта, положення вищезазначеного міжнародно-правового акта не встановлюють мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, передбачають його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. При цьому, Конвенцією не встановлено вимогу визначати у національному законодавстві допустимий рівень алкоголю, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом саме із показником 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Навпаки вищевказаною нормою Конвенції не заборонено національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що є меншими за 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Зокрема, нормами національного законодавства встановлено мінімально-допустимий показник рівня алкоголю - 0,2‰.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним судом.
Щодо аргументів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання поважності чи неповажності причини зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Апелянт зазначав про незаконність судового рішення через те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся того ж дня до лікаря нарколога, за результатами чого встановлено факт відсутності перебування його в стані сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря (фельдшера) КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР.
Апеляційний суд не погоджується з такими запереченнями, оскільки медичний огляд в закладі охорони здоров'я має проводитись лише у присутності поліцейського. ОСОБА_1 через свою бездіяльність не був доставлений до медичного закладу у супроводі працівників поліції, тому висновок лікаря-нарколога доказового значення в даному провадженні не має.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є належними і допустимими для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Волошиної Євгенії Вячеславівни залишити без задоволення.
Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 04 вересня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 337/3532/25