Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/845/25
Провадження № 2-о/499/43/25
Іменем України
12 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича, за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу №499/845/25 за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
І. Стислий зміст вимог заяви.
Заявник звернувся до суду з заявоюпро встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування своєї заяви зазначив наступні обставини.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 05.06.2025 року №499/397/25 розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2 та визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 з заявником.
На даний момент заявник самостійно виховує та утримує дитину. У побуті йому допомагає його матір, бабуся дитини, яка проживає у сусідньому будинку.
Відповідач не може повного мірою зайнятися вихованням доньки, оскільки планує їхати на постійні заробітки закордон, та проживає на даний час в іншому населеному пункті, участі у вихованні та утриманні доньки не приймає.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 необхідно заявнику для забезпечення інтересів доньки, в тому числі для реалізації прав неповнолітньої дитини без письмової згоди матері. Встановлення факту самостійного виховання доньки необхідне для реалізації та забезпечення прав дитини, а також щоб мати можливість оперативно звертатись до різних державних, медичних, освітніх та інших закладів і установ від імені та в інтересах дитини, в тому числі мати право на одержання державної соціальної допомоги, переїзді тощо, але у нього будуть виникати питання щодо прав дитини без документального оформлення такої згоди матері.
ІІ. Позиція учасників справи.
У судове засідання заявник не з'явився, з'явився представник заявника, яка просила задовольнити вимоги даної заяви, посилаючись на обставини зазначені в заяві.
Зацікавлена особа 1- ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, проте надала письмову заяву про слухання справи у її відсутність. Зазначила, що дійсно шлюб між нею та заявником розірваний та визначено місце проживання дитини з батьком. Вона проживає за іншою адресою та дитина повністю перебуває на утриманні та вихованні батька, на даний час вона не має можливості займатися вихованням доньки так як планує виїхати за кордон для працевлаштування.
Заінтересована особа 2 - служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області в судовому засіданні також не заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_1 .
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Іванівського районного суду Одеської області від 05.08.2025р. постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини; розгляд справи ухвалено проводити в порядку окремого провадження.
Ухвалою судді Іванівського районного суду Одеської області від 25.06.2025р. постановлено залучити до участі у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, в якості заінтересованої особи службу у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області.
ІV. Обставини справи, встановлені судом.
Судом за результатами розгляду справи на підставі поданих документів, заслуханих пояснень учасників справи та показах допитаних свідків встановлено такі обставини та відповідні факти.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 05.06.2025 року №499/397/25 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком, що підтверджується копією рішення, яке набрало законної сили.
Для забезпечення інтересів доньки, в тому числі для реалізації прав неповнолітньої дитини без письмової згоди матері, а також щоб мати можливість оперативно звертатись до різних державних, медичних, освітніх та інших закладів і установ від імені та в інтересах дитини, в тому числі мати право на одержання державної соціальної допомоги, переїзді тощо заявнику необхідно встановити в судовому порядку факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , оскільки в досудовому порядку даний факт не встановлюється та будь яким іншим органом не посвідчується.
В судовому засіданні даний факт знайшов своє підтвердження на підставі поданих стороною заявника доказів.
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/004688864 від 10.04.2025 року, де також з ним зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Знам'янської сільської ради №777/09 від 11.07.2025 року, ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 самостійно її виховує та утримує.
Актом обстеження умов проживання від 11.07.2025 року складеного працівниками служби у справах дітей Знам'янської сільської ради, підтверджується, що для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання, а саме: у дитини є окрема кімната, забезпечена одягом по сезону, гаджетами, створені належні умови для виховання дитини. Донька проживає разом з батьком, який самостійно її виховує.
Мати дитини ОСОБА_2 проти даного факту та поданих доказів не заперечує та визнає їх.
Представник служби у справах дітей Знам'янської сільської ради також визнають факт про встановлення якого просить заявник, заперечень не мають. При здійсненні обстеження житлово-побутових умов проживання заявника та його дитини ними не виявлено будь яких обставин, щоб спростовували факт, який просить встановити заявник.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він знає заявника з раннього дитинства, так як є його сусідом, регулярно бачить дівчинку за місцем проживання заявника чи з батьком чи з бабусею, підтвердив обставини які зазначає заявник. Характеризує заявника з позитивною сторони. За матір нічого не може повідомити, так як вона за місцем проживання ОСОБА_1 не з'являється та не проживає з ними.
Свідок ОСОБА_5 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_1 , підтвердила факт самостійного виховання заявником своєї дитини, характеризувала його з позитивної сторони, як гарного батька, дитина завжди охайна доглянута, в гарному настрої та привітна. Стосовно матері дитини повідомити нічого не може.
У справі, яка є предметом розгляду у суді, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину.
V. Застосовані судом норми права.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ст.315, 318 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. На вказані умови також звертає увагу Верховний Суд України в роз'ясненнях «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
За змістом ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У судовому засідання встановлено, що факт самостійного виховання та утримання дитини заявнику треба через те, що для забезпечення інтересів доньки, в тому числі для реалізації прав неповнолітньої дитини без письмової згоди матері, а також щоб мати можливість оперативно звертатись до різних державних, медичних, освітніх та інших закладів і установ від імені та в інтересах дитини, в тому числі мати право на одержання державної соціальної допомоги, переїзді, оскільки в досудовому порядку даний факт не встановлюється та будь яким іншим органом не посвідчується.
Велика Палата Верховного суду у своїй ухвалі від 19.03.2025 у справі №127/3622/24, відступивши від правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, зробила правовий висновок про те, що справи про встановлення факту самостійно виховання дитини слід розглядати за правилами окремого провадження.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24(провадження№ 61-12634св24) зазначив, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування.
Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.
За змістом ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з частиною 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Проживання дитини разом із батьками є водночас її правом, а обов'язком батьків є утримання дитини.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду.
Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.
У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування.
На переконання суду досліджені в судовому засіданні докази підтверджують факт, що неповнолітня ОСОБА_3 , перебуває на утриманні та вихованні лише свого батька ОСОБА_1 , оскільки її мати ОСОБА_2 не може повного мірою зайнятися вихованням доньки, оскільки планує їхати на постійні заробітки за кордон, та проживає на даний час в іншому населеному пункті, участі у вихованні та утриманні доньки не приймає.
Суд, з огляду на наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Будь-яких даних, які б спростовували даний факт судом не встановлено.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , не є перешкодою для спілкування дитини з матір'ю та участі її у вихованні останнього, оскільки вона не позбавлена батьківських прав щодо дитини, законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів, а тому суд вважає що заявником доведений факт самостійного виховання та самостійного утримання ним дитини.
Факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника як батька неповнолітньої дитини, і таке потрібне з метою захисту прав та інтересів дитини заявника, у тому числі, переміщення заявника і її дитини без нотаріальної згоди матері, заходів щодо лікування дитини, оздоровлення, можливої зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах, тощо.
Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги заяви є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до задоволення.
Встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, - відсутні.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити заявнику, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
VIІ. Вирішення долі судових витрат.
Виходячи з вимог ч.7 ст.294 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду справ окремого провадження, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Враховуючи наведено норму закону, понесений заявником судовий збір необхідно залишити за ним.
Керуючись ст.ст. 12, 247, 264, 265, 315 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 , служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини- задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання:
АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .
Заінтересована особа:
ОСОБА_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_3 місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заінтересована особа:
служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області (Код ЄДРПОУ: 04378474, 67211 Одеська обл., Березівський р-н, с. Знам'янка, вул. Лікарняна, буд. 9А)
СуддяРуслан ТИМЧУК