Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1127/25
Провадження № 1-кп/499/111/25
11 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт кримінального провадження №12025162260000417 від 29.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді водія військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», у порушення вимог постанови Верховної Ради України № 2471-ХП від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністерств України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998, тобто незаконно, діючи умисно - усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою незаконного придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, з власних мотивів, у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 28.11.2023, перебуваючи поблизу с. Кринки, Олешківського району, Херсонської області, більш точного місця під час досудового розслідування не встановлено, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав нарізну вогнепальну зброю - справний та приданий до стрільби 5,45 мм автомат конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_2 (на ствольній коробці) «270» (на затворній рамі та затворі) виробництва «Іжевського механічного заводу», РРФСР, СРСР, та боєприпаси - 16 патронів, які є боєприпасами до спортивно- мисливської нарізної вогнепальної зброї, а саме, гвинтівкові спортивно- мисливські патрони кільцевого запалювання калібру 5,6мм, придатні до стрільби, 124 патрони, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 5,45 мм військовими проміжними патронами (5,45x39мм) до автомата Калашникова АК-74, ручного кулемету РПК-74 та придатні до стрільби, які почав незаконно зберігати та переносити При собі. Після чого, на початку грудня 2023 року, більш точного часу та дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням транспортного засобу, незаконно перевіз зазначену вогнепальну зброю та боєприпаси до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав їх незаконно зберігати у спальних кімнатах житлового будинку до моменту вилучення працівниками поліції в ході проведення обшуку на підставі ухвали Берегівського районного суду, який відбувся 19 серпня 2025 з 07 год. 00 хв. по 08 год. 54 хв. за вказаною адресою.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - у носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , в скоєному діянні визнав себе винним повністю, підтвердив у своїх свідченнях сутність пред'явленого йому обвинувачення, мотив і спосіб вчинення інкримінованих діянь, в скоєному розкаявся.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні щиро розкаявся, свою вину повністю визнав, ствердив, що зробив для себе правильні висновки, і щиро шкодує про вчинене. Просив його суворо не карати та не позбавляти волі.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_5 роз'яснено.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив, щодо розгляду кримінального провадження у порядку ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.
Обвинувачений також не заперечив, щодо розгляду кримінального провадження у порядку ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.
Оскільки учасники судового провадження не заперечували, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин даної справи, при цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, та у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, йому роз'яснено про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При відсутності заперечень учасників судового провадження, сумнівів в правдивості свідчень ОСОБА_5 суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, документи які характеризують особу обвинуваченого, вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.263 КК України - носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, який свою вину визнав в повному обсязі, суд вважає що вина ОСОБА_5 в скоєному кримінальному правопорушенні передбачена ч.1 ст.263 КК України є доведеною, в його діяннях має місце склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 66 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини які пом'якшують покарання.
Відповідно до ст. 67 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд констатує відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, ступінь його тяжкості, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, у вчиненому щиро розкаявся, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.
Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.1ст.263 КК України у виді позбавлення волі.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, характеризується відмінно, як органами місцевого самоврядування за місцем мешкання, так і керівництвом за безпосереднім місцем служби, являється дійсним військовослужбовцем який проходить військову службу і брав активну участь у відсічі збройної агресії Російської федерації на територію України і бере участь і зараз. Крім, того судом встановлено, що обвинувачений неодноразово був нагороджений державними нагородами під час служби. Також слід відмітити про стійкі соціальні зв'язки та місце обвинуваченого в суспільстві, він є батьком та чоловіком у своїй родині. Обвинувачений на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, щиро розкаявся, повністю визнав вину, зробив для себе правильні висновки, та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме.
Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим, суд діючи відповідно до положень ч.1 ст.76 КК України, покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 3 (три) роки обвинуваченому є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 під час досудового розслідування не обирався та клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком чинності запобіжного заходу прокурором не заявлено.
Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і на підставі санкції даної статті призначити йому покарання - 5 (п'ять ) років позбавлення волі.
Згідно ст..ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного цим вироком, звільнити з випробуванням строком на 3 (три) роки, покласти обов'язки передбаченні п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Процесуальні витрати у розмірі 9805,40 грн за проведення експертизи стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази по справі - автомат Калашникова з маркуванням № НОМЕР_2 , який поміщено до прозорого пакету та опечатаний одноразовою пломбою схожою ХТНА 434810, три предмети - деталі від автомата Калашникова, які поміщено в сейф пакет SUD 3056896, предмети - патрони в загальній кількості 16 штук, які поміщено в сейф пакет SUD 1120989, предмети - патрони в кількості 124 штуки, які поміщено в сейф пакет SUD 1120988 - повернути до військової частини НОМЕР_3
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу: Запал УЗРГМ з маркуванням на спусковому важелі «66-77УЗРГМ-583», який поміщено в сейф пакет WAR 1265835.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Івановський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити сторонам судового провадження.
Суддя ОСОБА_6