Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/538/25
Провадження № 2/499/410/25
Іменем України
10 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України», тертя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Калашник Оксана Василівна про припинення обтяження нерухомого майна
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просила суд припинити запис обтяження про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 10477988 від 11.11.2010 року та запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна за №10476828 від 11.11.2010 року та припинити запис обтяження про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 10478081 від 11.11.2010 року та запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна за №10477917 від 11.11.2010 року.
В обґрунтування позову позивач посилалася на ті обставини, що їй на праві власності належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
11.11.2010 року між нею та КС «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач отримала кредит в розмірі 106000,00 грн., та для забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Калашник О.В.
Вказані обтяження були внесені у відповідний реєстр.
Станом на 27.08.2015 року позивач добровільно повністю сплатила вказаний борг, про що їй була видана відповідна довідка за підписом голови правління КС «АРМОУ» Козир Ю.І., однак позивач у позасудовому порядку не може вирішити питання про зняття даних обтяжень, оскільки на виданій позивачу довідці відсутня печатка спілки, а при звернення за юридичною адресою розташування спілки позивачем було виявлено, що фактично спілка не знаходиться там, інших засобів зв'язку у позивача зі спілкою немає.
Враховуючи вищевказане, позивач з метою захисту своїх прав звернулася до суду з вищевказаним позовом, оскільки в досудовому порядку вирішити дане питання неможливо у зв'язку з фактичним припиненням існування даної спілки.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.128 ЦПК України, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе слухати справу у його відсутність.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв та клопотань не надала, однак її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свій висновок суд мотивує тим, що позивач є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ін.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним накладено обтяження у виді заборони відчуження за №10476828 та №10477917 відповідно. Заборона накладена приватним нотаріусом Калашник О.В., на підставі іпотечного договору №1276 від 11.11.2010 року.
Також, на підставі вказаного іпотечного договору внесені відомості до Державного реєстру іпотек на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним, за №10477988 та №10478081 відповідно.
Строк виконання договору відповідно до відомостей з вказаного реєстру становить до 11.11.2013 року.
Судом було досліджено копію іпотечного договору від 11.11.2010 року, згідно якого судом встановлено, що даний договір сторони (позивач та відповідач) уклали в рамках забезпечення вимог кредитного договору №125/10 від 11.11.2010 року. Згідно змісту договору предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номер 5121855100:02:001:0412 за такою ж адресою, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Згідно п. 7.8 вказаного іпотечного договору від 11.11.2010 року сторони узгодили, що строк, протягом якого Іпотекодержатель, тобто відповідач може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором встановлюється тривалістю у 10 років, тобто граничний строк встановленої позовної давності - 11.11.2020 року.
Судом також була досліджена копія довідка, згідно якої КС «АРМОУ» повідомляє, що станом на 27.08.2015 року ОСОБА_1 , тобто позивач зобов'язань перед кредитною спілкою не має. Однак, вказана довідка не має печатки юридичної особи, а містить лише підпис голови правління ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, КС «АРМОУ» не ліквідована, не перебуває в стані припинення, однак не має керівника через звільнення з посади голови правління ОСОБА_2 у 2023 році.
Додатково суд вказує на ту обставину, що вся судова кореспонденція, яка направлялася відповідача за місцезнаходженням юридичної особи КС «АРМОУ» повертала до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно відомостей з офіційного сайту «Судова влада», які були дослідженні судом безпосередньо за клопотанням позивача, судом встановлено, що відомості про наявність справи за позовом КС «АРМОУ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відсутні.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «АРМОУ» боргу відсутні.
Позивачем до суду були надані також копії квитанцій про сплату боргу за кредитним договором №125/10 від 11.11.2010 року.
Вищевказані встановлені обставини дають суду підстави прийти до висновку про відсутність претензій з боку КС «АРМОУ» до ОСОБА_1 за кредитним договором №125/10 від 11.11.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зіст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1) ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями частин першої, другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, як це передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Розглядаючи у системному зв'язку ст. 593 ЦК України та ст. 17 закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку, що застава, іпотека, припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії договору.
За своєю правовою природою, накладання заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) здійснюється для забезпечення виконання основного зобов'язання. Такий правовий механізм створює додаткові можливості для кредитора, який (у разі порушення боржником свого зобов'язання) зможе задовольнити належні йому вимоги за рахунок майна, на яке накладено заборону відчуження. Таким чином, заборона відчуження нерухомого майна залежить від наявності основного зобов'язання, тобто вона є похідною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 711/4556/16-ц зазначено, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язанняза кредитним договором, припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16, та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно дослідженої у судовому засіданні копії іпотечного догорову від 11.11.2010 року, укладеного між відповідачем та позивачем, останній платіж по кредиту визначено здійснювати 11.11.2013 року, тобто строк позовної давності за договором кредиту, який був забезпечений вказаною іпотекою, спливає 11.11.2016 року.
При цьому строк позовної давності визначений безпосередньо в договорі іпотеки від 11.11.2010 року, який становить 10 років також сплив 11.11.2020 року.
Відповідно до ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 761/687/14.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що станом на час звернення до суду іпотека нерухомого майна припинилася, так як по перше КС «АРМОУ» як іпотекодержатель не предявляв вимоги до позивача як іпотекодовця, строк дії договору кредиту та іпотеки завершився, строк позовної давності відповідно до п.7.8 Договору іпотеки від 11.11.2010 року сплив у 2020 році, тобто пять років тому, згідно відомостей з офіційного сайту «Судової влади» спори між даними сторонами в іншому провадженні не розглядаються, тобто відсутні, виконавчі провадження щодо стягнення боргу де боржником виступає позивач, а стягувачем відповідач також відсутні, враховуючи, що встановлений як у законі так і в договорі іпотеки від 11.11.2010 року строк позовної давності минув, суд вважає що дані встановлені обставини є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що обтяження не припинено, позивач, як власник нерухомого майна, внаслідок того, що зазначене обтяження до цього часу не припинено, не може володіти та розпоряджатися своєю власністю на свій власний розсуд, що порушує її конституційні права як власника.
Так, частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV (далі-Закон 1952) державна реєстрація речових грав на нерухоме майно та їх обтяжень- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, міни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення Заповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 6 частини 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації грав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Підставою для реєстрації припинення обтяження може бути судове рішення. Існуюче зареєстроване обтяження порушує права та інтереси власника майна, тому порушені права підлягають захисту шляхом зняття заборони на нерухоме майно.
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрвана АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» (код ЄДРПОУ 26365147, вул. Левітана 118, м. Одеса), тертя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Калашник Оксана Василівна ( АДРЕСА_2 ) про припинення обтяження нерухомого майна - задовольнити.
Припинити запис обтяження про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 10477988 від 11.11.2010 року та запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна за №10476828 від 11.11.2010 року та припинити запис обтяження про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 10478081 від 11.11.2010 року та запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна за №10477917 від 11.11.2010 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином оскільки судове засідання було призначено на 06.11.2025 року, а повний текст рішення складено 10.11.2025 року, то датою складання повного тексту судового рішення є 10.11.2025 року.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ