Справа № 732/1623/25
Провадження № 2/732/652/25
12 листопада 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») (адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ 04070, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») через свого представника Аліну Паладич звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1802738 від 30.09.2024 у розмірі 19135,98 грн. Також представник позивача просить судові витрати, пов'язані із розглядом позовної заяви, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн, покласти на відповідача ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 30 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор, кредитодавець за умовами договору) та ОСОБА_1 (позичальник за умовами договору) було укладено договір №1802738 про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну картку позичальника, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі. Відповідач в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка становить 19135,98 грн, з яких: 3999,98 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7320,00 грн - заборгованість за відсотками; 7816,00 грн - пеня.
29 квітня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02.-09/25, за умовами якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1802738 від 30.09.2024.
Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 07 жовтня 2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет (а. с. 112), уповноважений представник в судове засідання не з'явився. Разом із позовною заявою представник позивача подала письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 103-104).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за місцем реєстрації його проживання згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1855343 від 06.10.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 109). Згідно із відмітками поштового відділення зв'язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримано адресатом, наявна відмітка, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 114).
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв та клопотань також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 30 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор, кредитодавець за умовами договору) та ОСОБА_1 (позичальник за умовами договору) було укладено договір № 1802738 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а. с. 13-21).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що на умовах встановлених цим договором, Товариство надає споживачу кошти у кредит у національній валюті України - гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 гривень (п.1.2. договору).
Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору (п.п. 1.3., 1.4. договору).
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності Товариства до 15.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною (п.1.5.,1.5.1., 1.5.2. договору).
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 (п. 2.1. договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіку платежів (розділ 5 договору).
Відповідно до Графіку платежів за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до кредитного договору № 1802738 від 30.09.2024 , відповідач погодився, що за період користування кредитом з 30.09.2024 по 25.09.2025 загальна вартість кредиту для споживача складе 18400,00 грн (а. с. 22).
Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін, яку сторони несуть за порушення умов договору згідно чинного законодавства України та договору.
Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора А151 та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем у справі ОСОБА_1 є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується листом фінансового провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» від 08.05.2025 № 20250508-1573, згідно з яким ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» поінформовано про укладення договору про організацію переказу грошових коштів № 01042024-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 30.09.2024 о 13:06:09 на суму 4000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_2 (а. с. 55).
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачу грошових коштів у визначеному розмірі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед позивачем.
Відповідач, всупереч умовам договору про споживчий кредит № 1802738 від 30.09.2024, взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 19135,98 грн, з яких: 3999,98 грн - заборгованість за сумою кредиту; 7320,00 грн - заборгованість за відсотками, 7816,00 грн - штрафні санкції (а. с. 49-53).
29 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 01.02-09/25, відповідно до умов якого на умовах, встановлених цим договором, Клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) Фактору (новий кредитор) права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а. с. 56-69).
Відповідно до п.3.1.3. договору, право вимоги переходить до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників за формою Додатку 5 договору, та оплати Фактором суми фінансування у строки, передбачені договором, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-09/25 від 29.04.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1802738 від 30.09.2024 на загальну суму 19135,98 грн, з яких: 3999,98 грн - заборгованість за сумою кредиту; 7320,00 грн - заборгованість за відсотками, 7816,00 грн - штрафні санкції (а. с. 81).
Отже, позивач як правонаступник має право вимоги до відповідача щодо стягнення нарахованої заборгованості.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказів розірвання або визнання недійсними договору про споживчий кредит № 1802738 від 30.09.2024 (на підставі якого виникло зобов'язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або до договору відступлення прав вимоги № 01.02-09/25 від 29.04.2025 (на підставі якого від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним договором про споживчий кредит) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначені договори є обов'язковими для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача суду не надано.
Враховуючи, що відповідачем порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за договором про споживчий кредит № 1802738 від 30.09.2024, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3999,98 грн та сума заборгованості по відсотках у розмірі 7320,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 7816,00 грн пені за невиконання ним зобов'язання, то суд дійшов такого висновку.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,
нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказані положення закону, вимога позивача про стягнення з відповідача 7816,00 грн пені, нарахованої за прострочення повернення кредитних коштів, задоволенню не підлягає.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 869 від 22.09.2025, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1433,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516-517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352-354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1802738 від 30.09.2024 у розмірі 11319,98 грн, з яких: 3999,98 грн - загальна сума боргу по тілу кредиту, 7320,00 грн - загальна сума боргу по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1433,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складений та підписаний 12.11.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ 04070, код ЄДРПОУ 37616221).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко