12 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою слідчого суді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2025 року задоволення клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Чернівці, яка зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , розлученої, з середньою освітою, яка не працює, не судимої, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 13 години 00 хвилин 31 грудня 2025 року.
Одночасно визначено ОСОБА_7 альтеративний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, що дорівнює 300 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
На таке судове рішення захисник ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стверджує, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також обґрунтованість підозри.
Зазначає і те, що жодних доказів того, що підозрювана ОСОБА_7 буде переховуватись від слідства та суду, впливатиме на потерпілого та свідків, або ж вчинятиме інші злочини, стороною обвинувачення не надано.
ЄУНСС:725/10293/25
НП: №11-сс/822/346/25 Слідчий суддя у 1 інстанції: ОСОБА_8
Категорія: в порядку КПК України Суддя - Доповідач: ОСОБА_1
Також наголошує, що слідчий суддя не взяв до уваги особисту характеристику ОСОБА_7 , зокрема, наявність постійного місця проживання, міцні соціальні зв'язки, перебування на її утриманні малолітньої дитини, а також її статус особи з інвалідністю 2 групи, що є суттєвими для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025262020003607 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ч. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, за яким 04.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підзору у його вчиненні.
Згідно з пред'явленою підозрою, у ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_9 виник умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу легкового автомобіля марки «LAND ROVER», модель «FREELANDER», чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_10 .
Здійснюючи підготовку до пошкодження автомобіля шляхом підпалу, ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 які заздалегідь підготували паливно-мастильну речовину.
02.11.2025 року приблизно о 21год 30 хв ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебуваючи по вул. Сергія Скальди, 16 у м. Чернівці де знаходився припаркований автомобіль марки «LAND ROVER», модель «FREELANDER», чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 .
Доводячи свій злочинний умисел, направлений на незаконне пошкодження чужого майна, знаходячись біля вказаного автомобіля, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді пошкодження автомобіля, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , використовуючи заздалегідь підготовлену паливно-мастильну речовину, облили нею капоту автомобіля, після чого підпалили.
Впевнившись, що в результаті їх умисних дій відбулось загоряння автомобіля, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Займання кузова автомобіля призвело до його непоправного ушкодження, що унеможливлює подальше використання транспортного засобу за призначенням. В результаті потерпілій ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди на суму 13 500 доларів США, що станом на 02.11.2025 року згідно з курсу НБУ становить 566 596 грн.
Наведені вище обставини підтверджуються долученими стороною обвинувачення до клопотання копіями, як свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ч. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження слід застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, при цьому доводи захисника про недоведеність ризиків апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому. А тому слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Оцінюючи існування вказаного ризику, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Також, зважаючи на встановлені досудовим розслідуванням обставини, існує ризик того, що, перебуваючи на волі, підозрювана ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого і свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що вона не має постійного джерела доходу, і злочин, у вчиненні якого вона обґрунтовано підозрюється, скоєно нею саме через скрутне матеріальне становище.
Отже, існування вказаних ризиків у сукупності з даними про особу підозрюваної ОСОБА_7 вказують на наявність підстав для застосування щодо неї найсуворішого запобіжного заходу та спростовують твердження захисника про відсутність ризиків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та одночасно просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
На переконання колегії суддів, прийняте слідчим суддею не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на її утриманні перебуває малолітня дитина, а також те, що вона має статус особи з інвалідністю 2 групи, то вони враховані апеляційним судом, проте, на переконання колегії суддів, такі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують його висновки про обґрунтованість висунутої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, колегія суддів не вбачає, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано вона підозрюється, її особу, а також встановлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку колегії суддів, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної в майбутньому.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею, із врахування завданої кримінальним правопорушення майнової шкоди, правильно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 908 400 грн., який буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить апелянт, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. 176-178, 183, 309, 404, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3