12 листопада 2025 року м. Чернівці
Справа № 2-1921/2010
Провадження №22-ц/822/955/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді -доповідача - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,
секретар - Тодоряк Г. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єфтемій Роман Флорович, на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Стоцька Л. А.,
У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 2-1921/2010.
Заява обґрунтована тим, що 21 жовтня 2010 року у цій справі було постановлено судове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з відповідачів
солідарно заборгованість за кредитним договором №ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 490 734,57 грн.
При постановленні судового рішення заборгованість було стягнуто в національній валюті (гривнях), що порушує права та інтереси стягувача, в той же час у матеріалах справи містяться докази, що зобов'язання виключно валютне, також у мотиваційній частині рішення визначено валютне зобов'язання.
Вважала, що наявні усі правові підстави для постановлення додаткового рішення про стягнення боргу у валюті кредиту відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи.
Просила ухвалити додаткове рішення та викласти резолютивну частину судового рішення в наступній редакції: «Стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 56 082,91 дол США, еквівалент у гривні становить 444 120,56 грн, та пеню в розмірі 46 614,01 грн. В іншій частині судове рішення залишити без змін».
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року задоволено заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 56 082, 91 дол США, еквівалент у гривнях становить 444 120,56 грн, та пеню в розмірі 46 614,01 грн.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні вказано суму заборгованості відповідачів у розмірі 490 734,37 грн, в той час як позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 56 082, 91 дол США, еквівалент в гривнях становить 444 120 56 грн, та пеню в розмірі 46 614, 01 грн.
На додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року представник відповідача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що обґрунтування заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення зводиться фактично до незгоди з судовим рішенням у справі №2-1921/2010, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 490 734,57 грн та яке, на його думку, ухвалене з порушенням прав та інтересів стягувача. Позивач вважає, що суд мав постановити рішення про стягнення заборгованості за цим кредитним договором в іноземній валюті в розмірі 56 082,91 дол. США, яка є еквівалентом у гривнях 444 120,56 грн, та пені в розмірі 46 614,01 грн.
Доводи позивача свідчать про його незгоду з формулюванням вимог, які були предметом судового розгляду та наведені у резолютивній частині рішення суду. Ці доводи стосуються суті рішення та можуть бути перевірені лише під час апеляційного оскарження.
Така заява позивача фактично спрямована на зміну суті судового рішення.
Проте вказане не було враховано судом першої інстанції, внаслідок чого помилково задоволено заяву позивача та ухвалене додаткове рішення, яким змінено зміст судового рішення від 21 жовтня 2010 року.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі №2-1921/2010 було постановлене 21 жовтня 2010 року та вступило в законну силу 31 жовтня 2010 року (згідно з положеннями ЦПК України в редакції станом на дату ухвалення рішення), а отже заява про ухвалення додаткового рішення подана більш як через 14 років з дня набрання рішенням законної сили, є такою, що подана після закінчення строку на виконання рішення. В силу приписів частини 2 статті 270 ЦПК України це є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що постановлення судового рішення про стягнення зобов'язання в національній валюті (гривнях) порушує права та інтереси стягувача, в той же час у матеріалах справи містяться докази, що зобов'язання виключно валютне, також у мотиваційній частині рішення визначено валютне зобов'язання, тому наявні усі правові підстави для постановлення додаткового рішення про стягнення боргу у валюті кредиту відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи.
Додаткове судове рішення не порушує права та інтереси відповідачів по справі, не змінює їх обсяг відповідальності, права та обов'язки, які були визначені договорами, які між ними, як позичальником та поручителем, та банком були укладені та підписані, та станом на сьогодні не оскаржені.
Апеляційна скарга спрямована на уникнення відповідальності щодо виконання зобов'язань по договору кредиту та договору поруки, та рішення суду, яке є обов'язковим до виконання на території України.
Суд першої інстанції постановив законне та справедливе рішення, тим самим усунув ті недоліки, які були допущені при постановленні основного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення, враховуючи доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.
Статтею 270 ЦПК України визначено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказано, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
У наведеній правовій нормі міститься виключний перелік умов, за наявності яких суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення. Тлумачення частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 цього Кодексу.
Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (відповідає статті 270 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яка діє з 15 грудня 2017 року), воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 760/34441/19-ц (провадження № 61-14841св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 зазначено, що: «аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов'язані з необхідністю розподілу судових витрат.
Термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з'ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
У постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 947/32389/21 зазначено, що: «що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового заочного рішення, так як при ухваленні додаткового рішення суду відсутня така обов'язкова умова як для заочного рішення, а саме належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини першої статті 280 ЦПК України)».
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2010 року у справі №2-1921/2010 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за договором №ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 490 734,57 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач вказував на те, що 21 жовтня 2010 року по даній справі було постановлено судове рішення, відповідно до якого позов було задоволено та стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 490 734,57 грн. Суд мав постановити рішення про стягнення заборгованості за цим кредитним договором в іноземній валюті в розмірі 56 082,91 дол США, яка є еквівалентом у гривнях 444 120,56 грн та пені в розмірі 46 614,01 грн. При постановленні судового рішення зобов'язання було стягнуто в національній валюті (гривнях), що порушує права та інтереси стягувача, в той же час у матеріалах справи містяться докази, що зобов'язання виключно валютне, також у мотиваційній частині рішення визначено валютне зобов'язання.
Ураховуючи наведене, посилання, які містяться у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення, фактично свідчать про його незгоду з формулюванням вимог, які були предметом судового розгляду та наведені у резолютивній частині рішення суду.
Отже, під виглядом необхідності ухвалення додаткового рішення позивач фактично просить змінити зміст заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2010 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення.
Доводи позивача свідчать про його незгоду з формулюванням вимог, які були предметом судового розгляду та наведені у резолютивній частині рішення суду. Ці доводи стосуються суті рішення та можуть бути перевірені лише під час апеляційного оскарження.
Однак, задовольняючи заяву про стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором ML-OAJ/118/2007 від 16 липня 2007 року в розмірі 56 082, 91 дол. США, еквівалент у гривнях становить 444 120,56 грн, та пеню в розмірі 46 614,01 грн, суд першої інстанції фактично змінив основне рішення та не врахував, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яке може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Але через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції зазначених вимог не врахував, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про задоволення заяви, що є самостійною, достатньою підставою для скасування додаткового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 270, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єфтемій Роман Флорович, задовольнити.
Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «ОТП Банк» адвоката Кутровської Наталії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк