Справа № 686/14428/25
Провадження № 2/686/5182/25
(заочне)
06 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
за участю секретаря судового засідання Цибульської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
22 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 30.04.2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 30.04.2024-100001076, за умовами якого останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 2 500 грн. 00 коп. у строк на строк 112 днів із фіксованою незмінною процентною ставкою 1,5% за один день користування кредитом.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці обумовлені договором кредитні кошти.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 8 162 грн. 50 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2 500 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 4 162 грн.50 коп., комісія 250 грн. 00 коп. та неустойка 1 250 грн. 00 коп.
Як зазначає позивач, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Споживчий центр» за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом об'єктивно встановлено, що 30.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.04.2024-100001076.
Указаний Договір укладено шляхом підписання Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якого є Заявка на укладення кредитного договору та наданням позичальником Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Згідно умов Кредитного договору № 30.04.2024-100001076 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 2 500 грн. 00 коп. строком на 112 днів із незмінною процентною ставкою 1,5% за один день користування кредитом.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Вказані умови послідовно передбачені та погоджені відповідачем у Паспорті споживчого кредиту, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявці на укладення кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Згідно із п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.
Згідно із п. 2.4 Договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Пунктом 8.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі відповіді від позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від позикодавця на номер телефону, вказаний при реєстрації.
Відповідачем ОСОБА_1 30.04.2024 року під час укладення кредитного договору № 30.04.2024-100001076 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та підписано кожну окрему частину Договору (Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору) шляхом використання одноразового ідентифікатора «Е661», що був надісланий смс-повідомленням відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний останнім у підписаному інформаційному повідомленні позичальника.
Як свідчить квитанція LIQPAY № 2456056156 від 30.04.2024року позивач свої зобов'язання за кредитним договором № 30.04.2024-100001076виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 2 500 грн. 00 коп.
Указана квитанція є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджує належне виконання своїх зобов'язань зі сторони кредитодавця.
Також факт отримання відповідачем кредитних коштів від позивача за кредитним договором № 30.04.2024-100001076 підтверджується наданою на запит суду випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов договору, але в процесі користування кредитними коштами останній у порушення умов договору не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Відтак, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, що, як вбачається із наданої банком Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.04.2024-100001076від 30.04.2024 року, нарахована за період з дати укладення договору по 19.04.2024 року склала у загальному 8 162 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту - 2 500 грн. 00 коп., по процентам - 4 162 грн. 50 коп., комісія 250 грн. 00 коп. та неустойка 1 250 грн. 00 коп.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України випливає, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 30.04.2024 року шляхом підписання Заявки та Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.04.2024-100001076.
Відповідачем ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовими ідентифікаторами по трьом договорам: Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Підсипанням Договорів сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та комісійних платежів, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів у них.
Положення Договорів відповідають законодавчо закріпленим вимогам, що ставляться до договорів споживчого кредитування в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» із внесеними змінами.
За вказаними договорами позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані ТОВ «Споживчий центр» на його картковий рахунок, що підтверджується квитанцією LIQPAY № 2456056156 від 30.04.2024року та випискою з банківського рахунку відповідача.
Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови договору, внаслідок чого, згідно із наданим позивачем розрахунком його заборгованості перед ТОВ «Споживчий центр» за період з дати укладення договору по 19.04.2024 року склала у загальному 8 162 грн. 50 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту - 2 500 грн. 00 коп., по процентам - 4 162 грн. 50 коп., комісія 250 грн. 00 коп. та неустойка 1 250 грн. 00 коп.
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договорів та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого позивачем розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту, простроченими процентами, комісією та неустойкою, яка підтверджується наданими позивачем доказами.
При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов'язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов'язання за участю спеціального суб'єкта - банка або фінансової установи.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявці на укладення кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-0100001076 від 30.04.2024 року, яка в сукупному розмірі складає 8 162 грн. 50 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі, а саме 2422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-0100001076від 30.04.2024року в розмірі 8 162 грн. 50 коп. та 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дата складання повного тексту рішення 06 листопада 2025 року.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ,вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя : О.М. Палінчак