Номер провадження 22-ц/821/1693/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/9618/24 Категорія: 302000000 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Карпенко О.В.
секретарШирокова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Левчук Андрій Сергійович;
особи, які подали апеляційні скарги - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Моцайко Валентина Сергіївна; ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Моцайко Валентини Сергіївни, ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про порушення прав споживача та безпідставне відключення електроенергії,
10.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Черкасиобленерго», ТОВ «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про порушення прав споживача та безпідставне відключення електроенергії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., в якій проживає її мама, яка є пенсіонером та особою з інвалідністю.
07.05.2024 року за вказівкою ТОВ «Черкасиенегозбут» невідомі працівники ПАТ «Чекрасиобленерго» та/або Черкаської міської філії ПАТ «Черкасиобленерго» без жодних законних повноважень, підстав та жодного попередження відключили від життєзабезпечуючого ресурсу (електроенергії) квартиру АДРЕСА_2 , чим спричинити матеріальну і моральну шкоду та залишили людину в небезпеці.
Про даний факт позивачка дізналась ввечері, коли в щілині дверей виявила клаптик папірця без вказівки виконавця та його підпису, а в квартирі було відсутнє електропостачання, продукти харчування в холодильнику були зіпсовані, був ризик нанесення шкоди сусідам знизу через підтікання холодильника, а її родина зазнала моральних страждань та матеріальних збитків.
Вважає, що у відповідачів не було законних повноважень та підстав для відключення житла людини від забезпечення електроенергією, чим було порушено право споживача на безперешкодний доступ та забезпечення житлово-комунальними послугами.
Вважає, що їй та її матері було нанесено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10 000 грн., яку повинно відшкодувати ПАТ «Черкасиобленерго», яке є власником ТОВ «Черкасиенергозбут».
Просить суд встановити факт порушення прав людини, громадянина та споживача юридичними особами ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиергозбут» по кожному із зазначених вище пунктів, у відповідності до Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів»; признати незаконною дію ПАТ «Черкасиобленерго» з відключення житла людини в квартирі АДРЕСА_2 від життєзабезпечуючого ресурсу (електроенергії); стягнути з ТОВ «Черкасиенергозбут» на її користь кошти, сплачені під примусом через незаконне безпідставне відключення житла від електрозабезпечення в сумі 2914,19 грн.; стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на її користь компенсацію моральної шкоди, яка була заподіяна протягом восьми місяців в сумі 10000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 про порушення прав споживача та безпідставне відключення електроенергії - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 809,39 грн. завданої матеріальної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь держави 75,82 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи 809,39 грн. з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Черкасиенергозбут» не надало доказів попередження ОСОБА_1 про припинення постачання електроенергії у встановлені законодавством строки. Встановив, що оскільки у ТОВ «Черкасиенергозбут» не було достатніх правових підстав для припинення постачання електричної енергії в квартиру позивачки, то такими діями відповідачем завдано матеріальної шкоди, оскільки позивачкою була здійснена оплата за послугу з відновлення електропостачання до її квартири.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано будь-якого доказу завданої їй моральної шкоди.
Відмовляючи в частині позовних вимог про встановлення факту порушення прав людини, громадянина та споживача юридичними особами ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиенергозбут», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка звертаючись в суд з даним позовом, як споживач житлово-комунальних послуг, самостійно визначилася яке саме право було порушене відповідачем ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиенергозбут» (незаконне відключення від електропостачання її квартири), і вказане право було захищене судом, шляхом стягнення матеріальної шкоди.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновку викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Вказує, що в рішенні суду першої інстанції не обгрунтовано підстав, за яких суд дійшов висновку про те, що дата складання повідомлення про відключення та вихідний номер є обов'язковими реквізитами для попередження, а так само не обгрунтовано підстав для визначення попередження про припинення постачання електричної енергії таким, що не може бути прийняте судом як належний доказ повідомлення споживача про відключення від електропостачання.
Вважає, що попередження про припинення постачання електричної енергії позивачу з 02.05.2024 року є належним доказом попередження про припинення постачання електричної енергії, оскільки вказане попередження містить інформацію щодо предмета доказування та відповідає вимогам п. 7.5 Правил.
01.09.2025 року не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.07.2025 року визнати незаконним та повернути для розгляду по суті забезпечуючи право кожного на справедливий суд та беручи до уваги наявні докази, а не пусті твердження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні, достатні докази від «відповідача 1» щодо факту купівлі-продажу ОСОБА_1 даного товару через відсутність належно оформлених первинних документів, на підставі яких виникають у позивача зобов'язання та є законні підстави для виставлення рахунку до сплати. Вказує, що заборгованості у позивача перед «відповідачем-2» немає, так як відсутні докази її виникнення.
Зазначає, що позивачка не підписувала заяву-приєднання до Договору постачання та не укладала Договору з розподілу, що є обов'язковою умовою Договору постачання.
Вважає, що ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиенергозбут» здійснили одностороннє укладення потрібних договорів чим порушили право позивача на волевиявлення, свободу та рівність в договорі який є двостороннім.
09 вересня 2025 року від представника ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив мотивований тим, що твердження і обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 не підтверджуються допустимими та належними доказами, а є лише припущеннями ОСОБА_1 , що грунтуються на неправомірному та нелогічному трактуванні чинних нормативно-правових актів, спрямованому на незаконне збагачення, шляхом безоплатного споживання електричної енергії.
Вказує, що факт споживання електроенергії підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), які надаються оператором системи розподілу. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Посилається на п.13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» та зазначає, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
01 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Черкасиенергозбут» в якому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
У відзиві зазначено, про відсутність доказів щодо наявності цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачами на ринку електричної енергії. Заява-приєднання позивачем не підписувалася і відповідно, цей факт має істотне значення, адже дата постачання відсутня.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири від 24.04.2002 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 10 на звороті).
18.10.2010 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Черкасиобленерго» укладено договір про користування електричною енергією для населення, згідно якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві електричну енергію в квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с.31-32).
Послуга з розподілу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 , надається на підставі публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного шляхом приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про користування електричною енергією для населення від 18.08.2004 року №18-63-126.
ТОВ «Черкасиенергозбут» розмістило на офіційному сайті публічний договір приєднання про постачання електричної енергії постачальником універсальних (далі - Договір) за електронним посиланням https://energozbut.ck.ua/pob.html.
ОСОБА_1 приєдналася до умов публічного договору приєднання про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» за посиланням https://energozbut.ck.ua/pob.htmb шляхом споживання електричної енергії.
27.03.2024 року ТОВ «Черкасиенергозбут» надіслало на поштову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) попередження про припинення постачання електричної енергії поштовим відправленням № 0503831585350, яким попереджено позивачку, що їй буде припинено повністю постачання електричної енергії 02.05.2024 року, внаслідок наявної заборгованості за спожиту електричну енергію, що утворилась у період з січня 2022 року по січень 2024 року у загальній сумі 1769,52 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 27.03.2024 року та фіскальним чеком від 27.03.2024 року (т.1, а.с. 121-128).
07.05.2024 року працівниками Черкаської міської філії ПАТ «Черкасиобленерго», на підставі реєстру постачальника ТОВ «Черкасиенергозбут», було припинено постачання електричної енергії по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 через заборгованість, що підтверджується довідкою про виконання робіт з відключення (т. а.с. 182).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ст. 67 ЖК України унормовано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно зі ст. 87 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів». Зазначеним законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 7 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - це усний або письмовий правочин між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, строк, ціну та інші умови, при яких реалізується продукція; підтвердження оформлення усної угоди оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, білетом, талоном чи іншими документами (розрахунковий документ).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комінальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
До комунальних послуг належать, серед іншого, послуги постачання та розподілу електричної енергії (п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положеннями ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач(співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до п. 84 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальники мають право, зокрема звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам; звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відновлення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим законом та правилами роздрібного ринку (ч.3 ст.60 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
ТОВ «Черкасиенергозбут» переведено функції постачальника електричної енергії споживачам, об'єкти яких розташовані на території Черкаської області. Головною метою діяльності товариства є надійне постачання електричної енергії споживачам Черкаської області на умовах укладених договорів за тарифами, що регулюються відповідно до вимог чинного законодавства України.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ПАТ "Черкасиобленерго") та користувачами системи розподілу є Кодекс системи розподілу (КСР) затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 310, Кодекс комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ) затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (із змінами та доповненнями) та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.
Розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.
Система розподілу - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії.
Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Користувачі системи розподілу (користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи розподілу або використовують системи розподілу для розподілу електричної енергії.
КСР визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини оператора систем розподілу та користувачів системи та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.
Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії визначає зобов'язання ОСР забезпечити розподіл електричної енергії в межах замовленого користувачем обсягу потужності за тарифами, що встановлюються регулятором.
Договір про надання послуг з розподілу електроенергії - домовленість сторін про доступ до системи розподілу, яка укладається між ОСР, що здійснює розподіл електроенергії на території ліцензованої діяльності, та користувачем (в тому числі споживач і постачальник), укладання такого договору є обов'язковим та першочерговим для того, щоб споживати електроенергію. Усі споживачі (непобутові та побутові), електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, та усі електропостачальники, які хочуть мати право на доступ до мереж ОСР, зобов'язані укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР і споживачем та між ОСР і електропостачальником укладаються відповідно до умов ПРРЕЕ.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6 постанови від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Відповідно до п.1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року (далі-Правила), ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до пункту 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право, зокрема, 1) отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; 6) тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв'язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Згідно з пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно п.п. 2 п.7.5. Правил припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.
Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.
У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.
До відзиву на позовну заяву, представником ТОВ «Черкасиенергозбут» додана копія «Попередження про припинення постачання електричної енергії», з якого вбачається, що товариство повідомляє ОСОБА_1 , як споживача, що з 10.00 год. 02.05.2025 року електропостачальник припиняє повністю постачання електричної енергії у зв'язку з заборгованістю в сумі 1769,52 грн.(т.1, а.с.125).
Зазначене попередження не містить дати складання та вихідний номер листа.
Відповідачем на спростування доводів позовної заяви також надано докази відправки зазначеного «Попередження про припинення постачання електричної енергії», що підтверджується списком осіб на відключення до якого входить позивачка та квитанцією про відправку (т.1, а.с.129).
Згідно трекінгу від «Укрпошта» дані про відправлення за номером 0503831585350 відсутні, оскільки не зареєстровані в системі ( т.1, а.с.130). Інших відомостей про направлення позивачу та реєстрацію в системі про «Попередження про припинення постачання електричної енергії» відповідачем суду надано не було.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем - ТОВ «Черкасиенергозбут» не доведено що споживачка була попереджена не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення про припинення електропостачання, оскільки вказане попередження не містить дати його складення та вихідного номеру, а тому не може бути прийняте судом як належний доказ повідомлення споживача про відключення від електропостачання.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Оскільки вказаний доказ не прийнятий судом як належний, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ТОВ «Черкасиенергозбут» не надано доказів попередження ОСОБА_1 про припинення постачання електричної енергії визначених п.п. 2 п.7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незважаючи на наявність заборгованості за послуги з електропостачання у товариства не було достатніх правових підстав для припинення постачання електричної енергії в квартиру позивача. А тому такі дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів, які регулюють вказані правовідносини.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у подібних правовідносинах у постанові від 31 січня 2019 року у справі №711/11090/16-ц.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 310 Про затвердження кодексу систем розподілу п. 11.5.8. ОСР має надати попередження про обмеження/припинення розподілу електричної енергії Користувачу (окрім планових перерв) після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій не менше ніж за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії. При цьому в попередженні мають бути зазначені підстави, дата та час, з якого розподіл електричної енергії буде припинено/обмежено.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСР не було надано НКРЕКП інформацію та документальне підтвердження про направлення споживачу попередження за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії, як це передбачено пунктом 11.5.8 глави 11.5 розділу XI КСР.
З платіжних інструкцій кредитованого переказу, позивач 12.09.2024 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 778 грн. (№ 8253857 від 12.09.2024 року); 13.09.2024 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 1008 грн. (№ 8258853 від 13.09.2024 року); 24.09.2025 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 128 грн. (№ 839907 від 24.09.2024 року), 25.09.2025 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 28 грн (№ 8349059 від 25.09.2024 року); 26.09.2025 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 120 грн. (№ 8356439 від 26.09.2024 року); 27.09.2025 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 42,80 грн. (№ 8367191 від 27.09.2024 року). 11.11.2024 року сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 809,39 грн. (№ 8731672 від 27.09.2024 року) (т.1, а.с. 45-48).
Таким чином загальна сума сплачених грошових коштів складає 2914,19 грн.
З листа ПАТ «Черкасиобленерго» від 12.12.2024 року вбачається, що станом на 12.12.2024 року, відповідно до реєстру ТОВ «Черкасиенергозбут» електроживлення домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відновлено (т.1, а.с. 63-64).
З наданої позивачкою копії платіжної інструкції кредитового переказу № 8731672 від 11.11.2024 року, вбачається, що остання сплатила на рахунок ТОВ «Черкасиенергозбут» 809,39 грн. з призначенням платежу - «для відновлення електропостачання». Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що позивач сплатила саме 2914 грн. для відновлення електропостачання суду надано не було.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, стягнувши з ТОВ «Черкасиенергозбут» на користь ОСОБА_1 809,39 грн. завданої матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Таким чином під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
При цьому обов'язок доведення підстав для стягнення моральної шкоди покладається на позивача, який порушує питання про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
В обґрунтування стягнення моральної шкоди, позивачка зазначила, що моральна шкода завдана їй та її мамі, що призвело до втрати значної частини часу та коштів для отримання інформації, душевних переживань та погіршення стану здоров'я, яка оцінюється в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності підстав для відшкодування завданої їй моральної шкоди, оскільки нею не доведено сам факт настання моральної (немайнової) шкоди у зв'язку із відключенням її квартири від електромережі відповідача.
Таким чином, зважаючи на недоведеність позивачкою вимоги про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача, ці вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про встановлення факту порушення прав людини, громадянина та споживача юридичними особами ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиергозбут» та признати незаконною дію ПАТ «Черкасиобленерго» з відключення житла людини в квартирі АДРЕСА_2 від життєзабезпечуючого ресурсу (електроенергії), колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
ОСОБА_1 звертаючись в суд із даним позовом, як споживачка житлово-комунальних послуг, самостійно визначилася яке саме її право було порушене відповідачами ПАТ «Черкасиобленерго» та ТОВ «Черкасиергозбут» (незаконне відключення від електропостачання її квартири), і вказане право було захищене судом, шляхом стягнення матеріальної шкоди.
Також у рішенні судом встановлено, що у ТОВ «Черкасиенергозбут» не було достатніх правових підстав для припинення постачання електричної енергії в квартиру позивача.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність договірних відносин між сторонами про надання послуг з електроенергії та наявності заборгованості перед ТОВ «Черкасиенергозбут», колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором і міститься на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» (https://energozbut.ck.ua/pob.html).
ОСОБА_1 приєдналася до умов публічного договору шляхом приєднання про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» за посиланням https://energozbut.ck.ua/pob.htmb
шляхом споживанням електричної енергії та оплати за таку спожиту електричну енергію, а саме позивачем у період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року спожито електричну енергію в обсязі 2 667 кВт.год. на суму 4 120,38 грн., яка була добровільно оплачена позивачем. Одночасно за об'єктом побутового споживача було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг.
Виконавцем послуг з постачання та розподілу електричної енергії є - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 2 ст. 12 цього закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, само по собі, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (правовий висновок Верховного Суду України, зазначений у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц та від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості перед ТОВ «Черкасиенергозбут» та факту приєднання до публічного договору спростовуються матеріалами справи, а саме споживання електроенергією наданою ТОВ «Черкасиенергозбут» та добровільною сплатою за спожиту електроенергію в певний проміжок часу.
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що позивачка відмовлялася від споживання послуг з елетропостачання у встановленому порядку, чи зверталася до ТОВ «Черкасиенергозбут» щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ціну продукції визначено постачальником не належним чином, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки ціни на електричну енергію для побутових споживачів, в тому числі для позивачки є регульованими і затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, п. 1 додатка 3 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 року № 483 ( в редакції постанови КМУ від 31.05.2024 року № 632) встановлено фіксовану ціну на електричну енергію в гривнях за 1 кВт.-год. залежно від місячного обсягу споживання для індивідуальних та колективних побутових споживачів, а також споживачів (цілі споживання), які визначені в абз. 11-15 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» - 4,32 грн.
У період з жовтня по 30 квітня (включно) до 2000 кВт.-год. спожитої електричної енергії на місяць (включно, за весь обсяг споживання) становить - 2,64 грн., понад 2000 кВт.-год спожитої електричної енергії на місяць ( за весь обсяг споживання) - 4, 32 грн.
Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про повернення справи до суду для справедливого розгляду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить зокрема скасування судового рішення та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю (п.5, ч. 1 ст. 374 ЦПК України); скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6, ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Так як позовна заява подана з дотриманням правил підсудності, та з урахуванням того, що оскаржується рішення суду по суті, підстав для застосування п.п.5,6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є ідентичним доводам позовної заяви, скаржник фактично виклав обставини справи, відносини між сторонами, не зазначивши в апеляційній скарзі, які саме норми права суд першої інстанції порушив чи неправильно застосував.
Не приймаються до уваги колегією суддів також доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Черкасиенергозбут» - ОСОБА_4 , про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з підстав відсутності у «Попередженні про припинення постачання електричної енергії» дати, року та вихідного номера листа, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься «Попередження про припинення постачання електричної енергії» адресоване ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) (т.1, а.с.125).
У попередженні зазначено, що : «відповідно до п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, повідомляємо Вам, як споживачку, що в 10 год., 02 травня 2024 року електропостачальник припиняє повністю постачання електричної енергії з підставою: заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію, сума заборгованості з оплати за електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником о/р № НОМЕР_1 складає 1769,52 грн.».
В матеріалах справи міститься також список згрупованих відправлень, до якого входить ОСОБА_1 , в графі «номер відправлення» зазначено « НОМЕР_2 ». Згідно відстеження з офіційного сайту «Укрпошта» за трекінгом «0503831585350» зазначено, що дані про відправлення за номером 0503831585350 на даний час відсутні, тому, що не зареєстровані в системі (т.1, а.с.130). Дата перевірки статусу відстеження 05.02.2025 року.
Тобто, станом на момент ухвалення рішення суду, скаржником ТОВ «Черкасиенергозбут» не надано достатніх доказів повідомлення споживачки про «Попередження про припинення постачання електричної енергії».
З урахуванням викладеного відповідачем ТОВ «Черкасиенергозбут» доказів дотримання умов пункту 7.5 ПРРЕЕ, зокрема, щодо направлення ОСОБА_1 попередження про припинення повністю постачання електричної енергії, не надано.
А тому такі дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів, які регулюють вказані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С., які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В частині вирішення питання розподілу судових витрат судове рішення також є правильним, відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України та принципу пропорційності розподілу при задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника ТОВ «Черкасиенергозбут» - Моцайко В.С., Швед Г.В.слід залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року- без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скаргипредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - Моцайко Валентини Сергіївни, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 11 листопада 2025 року.
Судді