Номер провадження 22-ц/821/1796/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №698/626/25 Категорія: на ухвалу Баранов О. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
05 листопада 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О. М., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря: Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Славного Євгена Миколайовича на ухвалу Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року у справі за заявою адвоката Славного Євгена Миколайовича в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити дії, треті особи: стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Славний Є. М. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання Ірпінського відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 551232720.
В обґрунтування заявлених в скарзі вимог зазначив, що Ірпінським відділом ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завершено виконавче провадження №551232720 з примусового виконання виконавчого листа № 698/281/15-ц, виданого 29.06.2015 року Катеринопільським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Також заявник зазначає, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.07.2023 року відкрито провадження у справі № 925/768/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів останнього та мораторій на задоволення вимог його кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Юрченко О. М.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.06.2024 у справі № 925/768/23 затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , скасовано усі арешти та інші обтяження, накладені на його майно та грошові кошти, припинено повноваження керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2024 у справі № 925/7680/23 провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів боржника; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що завершення виконавчого провадження не є закінченням останнього, оскільки при завершенні стягувач має можливість знову звернутися до органу примусового стягнення, представник заявника просить визнати виконавчий лист №698/281/15-ц, виданий 29.06.2015 року Катеринопільським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати Ірпінський відділ ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 551232720.
Ухвалою Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 рокуу задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 19 грудня 2024 року у справі № 925/768/23 не зазначено про те, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, тому правові підстави для визнання вказаного вище виконавчого листа, а також відповідно підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні та з цих підстав відмовив у задоволенні заяви.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Славний Є.М.скерував до суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить ухвалу Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року скасувати як незаконну, необґрунтовану належним чином та постановлену з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає вказує про те, що суд першої інстанції проігнорував основні норми законодавства щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та помилково визначив наявність підстави в якості зазначення господарським судом прямої вказівки, що вимоги конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або які були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
На переконання скаржника, у разі зазначення Господарським судом Черкаської області вищезазначеної конструкції була б відсутня потреба у зверненні до Калинопільського районного суду Черкаської області, враховуючи визначення судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Проте, в даному випадку судом першої інстанції не належним чином досліджено обставини справи, та не взято до уваги наявність головної підстави, а саме - визначено, що у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів вирішено звільнити боржника - фізичну особу ОСОБА_1 від боргів (крім вимог, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства). Тобто, ОСОБА_1 визначений особою, у якого відсутні борги за будь якими зобов'язаннями, відповідно до наявного судового рішення. Дане судове рішення і мало бути підставою для суду першої інстанції для прийняття рішення щодо визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. Наявна пряма матеріально-правова підстава, яку не взяв до уваги суд першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання апеляційного суду заявник та інші учасники, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
На суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги, боржник вказував, що ОСОБА_1 звільнено від боргів у зв'язку із закінченням процедури банкрутства.
За матеріалами справи встановлено, що Ірпінським відділом ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завершено виконавче провадження № 551232720 з примусового виконання виконавчого листа № 698/281/15-ц, виданого 29.06.2015 року Катеринопільським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості витрат по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн..
З ухвали господарського суду Черкаської області від 03.07.2023 року вбачається, що судом відкрито провадження у справі № 925/768/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів останнього та мораторій на задоволення вимог його кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Юрченко О. М.
З ухвали господарського суду Черкаської області від 27.06.2024 у справі № 925/768/23 вбачається, що судом затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , скасовано усі арешти та інші обтяження, накладені на його майно та грошові кошти, припинено повноваження керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 .
З ухвали господарського суду Черкаської області від 19.12.2024 у справі № 925/7680/23 вбачається, що провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів боржника; звільнено ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини першої статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.
Згідно з частиною першої статті 129 КУзПБ, не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов'язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.
Відповідно до частини другої статті 129 КУзПБ господарський суд у п'ятиденний строк після отримання звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання такого плану, призначає судове засідання для розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.
Згідно з частиною третьою статті 129 КУзПБ за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень:
1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів;
2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 129 КУзПБ у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.
Згідно з частиною п'ятою статті 129 КУзПБ у разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.
Відповідно до частини першої статті 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Згідно з частиною другою статті 134 КУзПБ фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) сплати аліментів;
3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 за результатами розгляду справи №2-4671/11 зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 за результатами розгляду справи №308/6024/14 зазначено, зокрема, що обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Матеріально-правовою підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов'язку боржника з підстав, визначених законом (статті 599-601,604-609 ЦК України).
При цьому, зміст частини другої статті 432 ЦПК України свідчить про те, що матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є добровільне виконання боржником свого обов'язку перед стягувачем поза межами виконавчого провадження, у зв'язку з чим у боржника буде відсутній обов'язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.
Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 2-4671/11.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2023 за результатами розгляду справи №712/3686/15 касаційний суд дійшов до висновку, що у тому випадку, коли господарський суд своє ухвалою закрив провадження у справі про банкрутство із зазначенням про те, що вимоги конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або які були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню - це є підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 грудня 2024 року затверджено Звіт боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 01.11.2024 про виконання Плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 10.06.2024 №02-45/39, скасовано накладені пунктом 6 ухвали Господарського суду Черкаської області від 03.07.2023 у цій справі заходи для забезпечення вимог кредиторів, а саме заборону ОСОБА_1 вчиняти правочини (укладати договори) щодо розпорядження, у тому числі і щодо передачі в заставу (іпотеку), належним йому на праві власності майном, а також обмеження щодо здійснення будь-якого відчуження та розпорядження майном ОСОБА_1 виключно в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, провадження у справі закрито у зв'язку з виконанням плану реструктуризації боргів, звільнено боржника - фізичну особу ОСОБА_1 від боргів (крім вимог, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства).
Серед іншого, у мотивувальній частині вказаної ухвали суду (п.10.3) зазначено, що вимога боржника визнати такими, що не підлягають виконанню, конкретно визначені боржником виконавчі документи (перелік яких міститься вище), які були видані на виконання судових рішень інших судів чи у зв'язку з відкриттям виконавчих проваджень, задоволенню не підлягає оскільки процедура визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є спеціальною і передбачає, що саме орган, який видав виконавчий документ, вирішує питання про це.
Так, згідно із статтею 328 ГПК України саме суд, який видав виконавчий документ (а не суд у справі про банкрутство), може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Саме той інший суд оцінює, чи наявні матеріальні підстави для визнання конкретного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в тому числі - чи й не є вимоги за ним такими, за якими відповідно до ст. 134 Кодексу боржник не звільняється від подальшого виконання вимог.
У цій же справі: а) суд Виконавчих документів не видавав, як і не приймав рішень, на підставі яких вони видані; б) такі Виконавчі документи у матеріалах цієї справи відсутні не були предметом розгляду, судом не досліджувались та не вивчались; в) стягувачі за Виконавчими документами суду у цій справі не відомі, не є учасниками провадження у цій справі, не викликалися і не можуть бути викликані до суду - вирішення ж питання без їх участі є порушенням їх права на судовий захист.
Апеляційний суд враховує, що, оскільки ухвалою господарського суду від 19.12.2024 звільнено ОСОБА_1 від боргів (крім вимог, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства), відмовлено у визнанні, в тому числі виконавчих листів №698/281/15-ц у справі №698/281/15-ц такими, що не підлягають виконанню, а також те, що борг за вказаним виконавчими листами не є боргом щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, боргом по сплаті аліментів, а також нерозривно не пов'язаний з особистістю фізичної особи, з огляду на відсутність будь-яких заперечень з боку стягувача, доходить висновку, що вимога заявника про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Висновок районного суду про відмову у задоволенні заяви адвоката боржника щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, що у резолютивній частині ухвали не зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк, яким у даній справі і є стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, є помилковим, оскільки ґрунтуються на надмірному формалізмі. Суд допустив безумовну вимогу дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності.
Не зазначення господарським судом у резолютивній частині ухвали положень пунктів 3, 4 ст. 90 КУзПБ за умови постановлення по суті рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від боргів (крім вимог, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства) не може бути підставою для позбавлення боржника можливості захистити своє право, передбачене ст. ст. 432 ЦПК України.
Вимога заявника про зобов'язання уповноваженої особи Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завершити (закрити) виконавче провадження № 51232720 та зняти усі накладені арешти в рамках даних виконавчих проваджень задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, з витягу автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с. 35) вбачається, що виконавче провадження № 51232720, відкрите 26.05.2016, - завершене.
Таким чином, вимоги заявника щодо зобов'язання державного виконавця вчинити дії є передчасним, порядок закриття виконавчого провадження після визнання судом виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню, визначений статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена судом з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення вимог заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Славного Євгена Миколайовича про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зобов'язання вчинити дії.
Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Славного Євгена Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Калинопільського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2025 року скасувати та постановити нову.
Заяву адвоката Славного Євгена Миколайовича в інтересах боржника ОСОБА_1 , треті особи: стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 29.06.2015 №698/281/15-ц у справі № 698/281/15-ц.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виданий виконавчий лист від 29.06.2015 №698/281/15-ц у справі № 698/281/15-ц по сплаті судового збору в розмірі 243 гривні 60 копійок.
В решті вимог заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: