Справа № 683/3158/25
2/683/1785/2025
05 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі судді Цішковського В.А., ознайомившись із позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Миролюбненської сільської ради Хмельницької області про визнання недійсним договір найму (оренди),
16 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 , як представник юридичної особи, - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Миролюбненської сільської ради Хмельницької області і просить визнати недійсною додаткову угоду від 26.02.2024 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.10.2025 року позовну заяву позивача залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання позовної заяви у новій редакції, у якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в ЄСІТС позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 та відповідача Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, а також надати суду копію повного договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року.
31 жовтня 2025 року представником позивача, усуненні недоліки позовної заяви.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що 26.02.2024 року між Миролюбненською сільською радою Хмельницького району та ОСОБА_1 , як фізичною особою, було укладено додаткову угоду «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року».
Зазначена додаткова угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства, в простій письмовій формі, а тому її слід визнати недійсною.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1063/20 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року, відповідно до якого змінився і розмір земельної ділянки, і розмір орендної плати, і орендар. Орендарем визнано ФГ «Червона калина».
Таким чином, ОСОБА_1 , як фізична особа не є стороною договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року, а тому не може бути і стороною додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Такою стороною, з моменту державної реєстрації, є виключно Фермерське господарство «Червона калина». Крім цього, оспорювана додаткова угода була укладена в простій письмовій формі, в той час, як договір оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року, до якого вносились зміни - в нотаріальній формі.
Вважаю, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.
В силу п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Цивільний процесуальний кодекс передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що додаткова угода від 26.02.2024 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року укладена з порушенням вимог чинного законодавства, в простій письмовій формі, а тому позивач просить визнати її недійсною. Крім того, позивач вказує, що, він як фізична особа не є стороною договору оренди земельної ділянки від 09.01.2003 року, а тому не може бути і стороною додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З огляду на приписи ч.1 ст.20 ГПК України, а також ст.ст. 4 і 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (ч. 1 ст.173 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, а саме з рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.02.2021 року, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.10.2002 року зареєстровано в реєстрі фермерське господарство «Червона калина» (31150, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Григорівка, код 31819648, засновник (керівник) ОСОБА_1 ).
Оскільки спірні правовідносини між позивачем, як юридичною особою, виникли з приводу договору найму (оренди) земельної ділянки із органом державної влади, тому даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.
З огляду на вищенаведене, у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, роз'яснивши позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Миролюбненської сільської ради Хмельницької області про визнання недійсним договір найму (оренди).
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: