Справа № 526/967/25 Номер провадження 22-ц/814/3350/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
10 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Чумак О.В., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м. Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення заборгованості з орендної плати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» з позовом про стягнення коштів за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485500:00:007:0121 та 5320485500:00:007:0123 за 2022 рік у загальному розмірі 31 253,52 грн, з них 23 151,48 грн (орендна плата), 1 562,25 грн (3% річних), 4 562,25 грн (інфляційні втрати).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за 2022 рік відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320485500:00:007:0121 та 5320485500:00:007:0123) за 2022 рік у загальному розмірі 31 253.52 грн, з яких 23 151.48 грн - орендна плата, 1 562.25 грн - 3% річних, 4 639.05 грн - інфляційні втрати, 1 900.74 грн - пеня.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4 500 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Край», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн зменшивши її до 3 000 грн.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги вказано, що розмір правничих витрат, визначений позивачем, є завищеним та неспіврозмірним зі складністю даної справи.
Рішення суду в частині стягнення орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не переглядається.
04 серпня 2025 року до апеляційного суду надійшов відзив адвокатки Рой І.В., представниці ОСОБА_1 , в якому прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію Договору про надання адвокатських послуг №б/н від 20.03.2025 (а.с.25-26), копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання адвокатських послуг №б/н від 20.03.2025 (а.с.27), копію Акту виконаних робіт №1 від 31.03.2025 до Договору про надання адвокатських послуг №б/н від 20.03.2025 (а.с.27 зворот).
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем у розмірі 8 000 грн є надмірною, а отже підлягає зменшенню до 4 500 грн, виходячи з ціни позову, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, ціни позову, необхідних процесуальних дій сторони та врахування того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, у зв'язку з цим такі витрати підлягають зменшенню до означеної суми.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не погоджується із огляду на таке.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Суд першої інстанції наведені норми процесуального права та висновки Верховного Суду не врахував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення правничих витрат, а саме про те, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи.
Апеляційний суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 5 000,00 грн, вважає, що застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов'язання не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову практику щодо вирішення вимог орендодавців до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що присуджений до стягнення розмір правничих витрат у сумі 4 500 грн є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3 000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши розмір правничих витрат, присуджених до стягнення із ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 4 500 грн до 3 000 грн. В іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалося.
Керуючись ст.ст.367, 368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 4 500 грн до 3 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді О.В. Чумак
В.М. Триголов