Справа № 680/506/25
2/680/385/25
12 листопада 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») у електронній формі був укладений кредитний договір № 8147916, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошті та зобов'язався сплатити відсотки за користування ними.
28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28032025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 920 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 13 440 грн, заборгованість за пенею, штрафами - 14 480 грн.
Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки ТОВ «Авентус Україна», ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ».
З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за договором, а також судові витрати.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, серед іншого, у позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що він договір не укладав, вказаний у документах номер телефону він з 2023 року не використовує. При зверненні до відділення АТ КБ «Приватбанк» та перевірці інформації в особистому кабінеті з'ясував, що дійсно є відомості про зарахування на рахунок 02 серпня 2024 року коштів у розмірі 8000 грн, проте він не може це пояснити, вказані кошти він не використовував.
Процесуальні дії у справі
13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12 вересня 2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
09 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування доказів.
24 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку із ненадходженням витребуваних судом доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
02 серпня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у електронній формі був укладений договір №8147916 про надання споживчого кредиту (далі - Договір ), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С1189», відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати кредит та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі (п. 1.2 Договору) (арк. спр. 6-16).
Сума кредиту 8 000 грн. Строк Кредиту 352 дні (п. п. 1.3, 1.4 Договору).
Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами (п.1.5 Договору), а саме:
- стандартну процентну ставку, яка становить 1,50 % , яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 Договору (п. 1.5.1 Договору);
- знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день від суми кредиту, яка застосовується якщо позивач до 24 серпня 2024 року або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіком платежів (п. 1.5.2 Договору).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).
У випадку неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредиту, споживач сплачує товариству штраф на умовах визначених договором (п.6.4 Договору).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту (арк. спр.17-18).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №8147916 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (арк. спр. 15 на звороті - 16).
ТОВ «ПейТек» повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішне перерахування 02 серпня 2024 року о 16 год 53 хв на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 8 000 гривень (арк. спр. 19).
Повідомленням та випискою про рух коштів по рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 02 серпня 2024 року зараховано 8 000 грн (арк.спр.76-77).
28 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28032025, відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до Боржників у Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №2 та є невід'ємною частиною договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників (арк.спр.20-22, 23).
Перерахування коштів за договором факторингу №28032025 підтверджується платіжною інструкцією від 01 квітня 2025 року (арк. спр.24).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №28032025 від 28 березня 2025 року від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8147916 на загальну суму 35 920 гривень, з яких: заборгованість основною сумою боргу - 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 13 440 грн, заборгованість за пенею, штрафами - 14 480 грн (арк. спр.25).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за борговими зобов'язаннями.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази, зокрема витяги з ЄДРЮОФОГФ, статути, свідоцтва про реєстрацію фінансових установ, підтверджують, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Також наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги відпервісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором №8147916 про надання споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Суд вважає, що позивачем доведено укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору №8147916 про надання споживчого кредиту від 02 серпня 2024 року.
В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «ПейТек Україна», будучи установою, яка надає платіжні послуги та діючи відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Авентус Україна», здійснило переказ грошових коштів на банківську картку клієнта ТОВ «Авентус Україна» у розмірі 8000 грн (номер карти НОМЕР_1 ). Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними ним у кредитному договорі, а також із даними наданими АТ КБ «Приватбанк», відповідно до яких на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну карту НОМЕР_2 , на яку 02 серпня 2024 року зараховано переказ у розмірі 8000 грн, що в сукупності свідчить про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів.
Крім того випискою про рух коштів по рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що вказана карта використовувалась відповідачем, оскільки зафіксовані здійсненні оплати послуг Sweet TV, оплати послуг АЗС у с-щі Нова Ушиця і ця обставина ним визнана у судовому засіданні.
Водночас відповідач, заперечуючи факт укладення кредитного договору, не надав жодного переконливого доказу, який би спростовував цю обставину.
Одночасно суд зауважує, що без здійснення входу в особистий кабінет та проходження реєстрації в ІТС Товариства, надання своїх персональних даних, в тому числі номера банківської картки, електронної адреси, номера мобільного телефону, паспортних даних, кредитний договір між фінансовою установою та відповідачем не був би укладений.
У зв'язку з наведеним суд відхиляє доводи відповідача про не укладення ним кредитного договору.
Обставину зарахування кредитних коштів на його рахунок відповідач не заперечив.
Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу кошти в сумі 8 000 грн, строком на 352 дні, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі - 1,50 % в день за базовою ставкою, згідно з графіком платежів, який є додатком до договору.
Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості, ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача, що ним не заперечується.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а строк останнього платежу був визначений 20 липня 2025 року, тобто він настав, кредитор має право на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення отриманого відповідачем тіла кредиту у розмірі 8000 грн.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом та неустойки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи, що кредитний договір було укладено 02 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому вказані норми повинні бути враховані під час укладення договору.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 25.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 - не більше 1,5%, з 21.08.2024 - не більше 1%.
Таким чином умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.5.1 Кредитного договору щодо встановлення процентної ставки у розмірі 1,5 % після 20 серпня 2024 року у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Позивач згідно з наданим розрахунком просить стягнути заборгованість за процентами за період з 02 серпня 2024 року до 22 листопада 2024 року, виходячи із процентної ставки 1,5%.
Враховуючи обмеження щодо розміру процентної ставки, заборгованість за процентами за період з 02 серпня до 20 серпня 2024 року складає 2280 грн (8000 грн х 1,5 % х 19 днів) та за період з 21 серпня до 22 листопада 2024 року - 7520 грн (8000 грн х 1 % х 94 днів). Загальний розмір заборгованості відповідача за процентами за період з 02 серпня до 22 листопада 2024 року становить 9800 грн (2280 + 7520=9800).
Натомість позивач, згідно наданого розрахунку, просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 13 440 грн, що не відповідає положенню зазначеного вище закону.
Водночас позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями (неустойкою, пенею) у розмірі 14 480 грн за договором №8147916 про надання споживчого кредиту від 02 серпня 2024 року, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.
Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 14 480 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17800 гривень, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 9800 грн.
Розподіл судових витрат
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 500,37 грн (17800 х 100 : 35 920 = 49,55 х 3 028 : 100 = 1 500,37).
Підстав для стягнення з відповідача витрат пов'язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, у розмірі 1 514 грн, про які вказує позивач у позовній заяві суд не знаходить, оскільки такі заходити в межах даної цивільної справи не вчинялись.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №8147916 про надання споживчого кредиту від 02 серпня 2024 року у розмірі 17800 (сімнадцять тисяч вісімсот) гривень, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 8 000 грн, заборгованість за процентами - 9800 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 37 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ - 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя А. О. Олійник