Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/521/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 383/1321/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
05.11.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року,
Т.в.о. слідчого СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , за погодженням з начальником Бобринецького відділу Знам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області з клопотанням погодженим про накладення арешту з метою заборони користування та розпорядження на тимчасово вилучене майно, а саме на транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з. НОМЕР_1 , 1986 року випуску, VIN НОМЕР_2 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 23.10.2014 року належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ЄДРПОУ 32406702, яким на момент злиття відходів здійснював керування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наслідком розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року, відмовлено у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно.
Мотивуючи своє рішення слідча суддя зазначила, що не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно, та не навів доказів існування значної майнової шкоди.
Також до клопотання про арешт майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності чи права користування завданням кримінального провадження.
Крім того, слідча суддя зазначила, що автомобіль оглянуто в ході проведення огляду місця події від 10.10.2025 року та в ході огляду предмету від 11.10.2025 року у зв'язку з чим зафіксовано необхідну для органу досудового розслідування доказову інформацію.
При цьому, в судовому засіданні не обґрунтовано причин неможливості відібрання під час огляду місця події та транспортного засобу, чи протягом строку до звернення з клопотанням, зразків вмісту автомобіля для проведення експертиз, про які слідчий взагалі не зазначив у своєму клопотанні, лише у поясненнях в судовому засіданні.
Також слідчим суддею взято до уваги те, що транспортний засіб належить на праві власності КП Бобринецької міської ради «Комунальник», яке не є учасником даного кримінального провадження, й арешт якого може призвести до надмірного обмеження чи зупинення правомірної діяльності підприємства або інших негативних наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб, у тому числі й жителів об'єднаної територіальної громади, а також до складніших порушень санітарного законодавства.
Отже, за висновком слідчого судді, ініціатором клопотання хоча й доведено, що зазначене майно має значення речового доказу, але не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що перебування транспортного засобу у користуванні та розпорядженні власника чимось загрожуватиме збереженню майна, та що існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а застосування арешту на зазначене майно, не відповідає критеріям розумності, співмірності та спів розмірності обмеження прав та відповідно не виправдовує потреби досудового розслідування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , 1986 року випуску, VIN НОМЕР_4 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 23.10.2014, який належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», код ЄДРПОУ 32406702 із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаний автомобіль визнаний знаряддям вчинення злочину та речовим доказом, згідно до постанови слідчого від 11.10.2025 та зберігається на території КП «Кетрисанівський», за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Соборна, 78.
Збереження можливості користування та розпорядження вилученим майном, яке вилучено під час огляду місця події 10.10.2025, позбавить сенсу застосування арешту майна, а тому вважає за необхідне заборонити здійснення таких повноважень відносно транспортного засобу
В разі повернення вилученого автомобіля особам, які фактично використовували його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення без відповідного зобов'язання щодо схоронності майна в тому числі неможливості його відчуження, знищення та інших дій, які зможуть видозмінити чи спотворити речовий доказ може вплинути на подальше досудове розслідування.
Вважає, що слідчим суддею належним чином не мотивовано своє рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, яке являється безпосереднім предметом вчинення кримінального правопорушення за допомогою якого здійснювалося перевезення та несанкціонований скид нечистот на ділянку місцевості за межами м. Бобринець, в тому числі не надано оцінку та не вказано щодо неможливості часткового задоволення клопотання з забороною розпорядження та відчуження без заборони користування, що в свою чергу також могло забезпечити збереження речового доказу та унеможливити його відчуження, переоформлення та знищення до закінчення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів кримінального провадження, відділенням поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2025 року близько 18 години працівниками комунального підприємства «Міськводоканал» у м. Бобринець Кіровоградської області було злито каналізаційні нечистоти з бочки автомобіля «ГАЗ-53» д.н. НОМЕР_1 до території лісосмуги, яка розташована поблизу м. Бобринець Кіровоградської області, тобто здійснено забруднення відходами шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, забруднивши загальну територію лісосмуги, загальним розміром близько 10х10 м.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.10.2025 року встановлено, що в ході огляду місця події на земельній ділянці, що розташована за межами міста Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, неподалік електропідстанції, виявлено та вилучено транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з протоколом огляду предмета від 11.10.2025 року встановлено, що т.в.о слідчим СВ ВП №3 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 , оглянуто транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , 1986 року випуску тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна та встановлено, що на цистерні автомобіля, маються шланги, які забруднені нечистотами.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.10.2014, транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ЄДРПОУ 32406702, що встановлено з витягу реєстраційної картки.
В межах даного кримінального провадження, т.в.о. слідчого СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту з метою заборони користування та розпорядження на тимчасово вилучене майно, а саме на транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з. НОМЕР_1 , 1986 року випуску, VIN НОМЕР_2 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 23.10.2014 року належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ЄДРПОУ 32406702, яким на момент злиття відходів здійснював керування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Необхідність накладення арешту слідчий обґрунтував необхідністю забезпечення збереження речових доказів, з метою недопущення спотворення або пошкодження вилученого майна.
Слідча суддя відмовляючи у задоволенні клопотання обґрунтовано послалась на те, що до клопотання про арешт майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності чи права користування завданням кримінального провадження.
Так, транспортний засіб було слідчим оглянуто в ході проведення огляду місця події від 10.10.2025 року та в ході огляду предмету від 11.10.2025 року у зв'язку з чим зафіксовано необхідну для органу досудового розслідування доказову інформацію.
Також ініціатором клопотання не було доведено неможливості відібрання зразків під час огляду місця події та транспортного засобу, або протягом строку до звернення з клопотанням, зразків вмісту автомобіля для проведення експертиз.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого суддів та звертає увагу на те, що слідчим у клопотанні не обґрунтовано необхідність позбавлення права користування вказаними транспортними засобами.
В той же час, як було встановлено під час судового розгляду зазначений автомобіль використовується у господарській діяльності КП "Міськводоканал" для забезпечення життєдіяльності Бобринецької об'єднаної територіальної громади та обслуговування критичної інфраструктури та є єдиним спеціальним автомобілем із цистерною та вакуумним насосом, призначеним для відкачування, транспортування та утилізації рідких побутових відходів, тощо.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що транспортний засіб зазначений у клопотанні хоча і відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, має значення речового доказу, проте, ініціатором клопотання не надано жодного доказу та не доведено те, що перебування транспортного засобу у користуванні та розпорядженні власника загрожуватиме збереженню майна, та що існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційний суд зазначає, що під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що слідчим не доведено необхідність арешту зазначеного у клопотанні майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При цьому, як було встановлено слідчим суддею, сам власник тимчасово вилученого майна не має до цього кримінального провадження будь якого відношення та не може нести будь яку відповідальність, як адміністративну так і кримінальну.
Крім того, в клопотанні слідчого про накладення арешту не наведено даних про те, з якою метою необхідно проводити судові експертизи вилученого транспортного засобу, та яке саме доказове значення вони мають для цілей даного кримінального провадження.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, накладення арешту на транспортний засіб, що належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», може призвести до перешкоджання законній господарській діяльності суб'єкта господарювання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надані слідчим до клопотання про арешт майна матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки містять лише формальне зазначення підстав та мети такого заходу забезпечення кримінального провадження та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту на транспортний засіб, тому, апеляційний суд вважає, що накладення арешту на зазначене майно є безпідставним.
На думку апеляційного суду, такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої в Конституції України непорушності права власності.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність законних підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора, у зв'язку з чим вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 376 ч.2, 170-173, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4