Провадження № 22-ц/803/5865/25 Справа № 212/9748/23 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/9748/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н. М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя вона склала заповіт на доньку ОСОБА_1 , позивача у справі, та онуків ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , відповідачів у справі. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді належної спадкодавцю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину, а згодом звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру, однак постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року їй відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії в зв'язку з тим, що відсутній документ, який посвідчує право власності спадкодавця на майно, а також відсутністю державної реєстрації речового права.
Інший спадкоємець ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а тому спадщину не прийняв.
ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований на день смерті бабусі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ., а тому прийняв спадщину.
ОСОБА_4 мала сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав та був зареєстрований на день смерті матері за адресою: АДРЕСА_1 , тому він, як спадкоємець першої черги, може претендувати на обов'язкову долю.
Однак, жоден із спадкоємців до нотаріуса із заявами про прийняття чи відмови від прийняття спадщини не зверталися.
Виходячи з викладеного, з урахуванням того, що позивач позбавлена можливості оформити своє право на спадщину в нотаріальному порядку, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини квартири загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 42,2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 552 грн 35 коп з кожного.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції, просить скасувати його частково, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що спадкоємці за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, в той час як спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 спадщину не прийняв, тому з позиції ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) він вважається таким, що відмовився від спадщини.
З позиції ст. 554 ЦК України (в редакції 1963 року) частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 жовтня 1992 року Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі за № 2-5954, мала право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки з БТІ та ксерокопією договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1992 року (а.с.8,9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 24 квітня 2018 року (а. с.10).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов'язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року.
Відповідно до статті 524 ЦК України, в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК України, в редакції 1063 року).
Статтею 527 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Статтею 529 ЦК України, в редакції 1963 року, визначені перша та друга черги спадкоємців за законом, відповідно до змісту яких при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно зі статтею 548 ЦК України, в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Положеннями частини першої, другої статті 549 ЦК України, в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 550 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
Згідно зі статтею 553 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець,який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 554 ЦК України, в редакції 1963 року, у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК України, в редакції 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , до складу якої увійшло й право на квартиру, розташованою за вказаною вище адресою.
Інші спадкоємці за заповітом - онуки померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв, про що свідчить копія спадкової справи № 316/2018, заведена 27 квітня 2018 року зареєстрована за № 770, та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; онук ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 спадщину прийняли, скільки проживали разом із спадкодавцем на день її смерті, про що свідчить копія спадкової справи № 316/2018, заведена 27 квітня 2018 року та зареєстрована за № 770.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену квартиру проте, постановою від 10 листопада 2023 року державний нотаріус Другої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що вона не надала оригінал правовстановлюючого документу на квартиру.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5).
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Оскільки ОСОБА_1 не надала нотаріусу свідоцтва про право власності на квартиру, постанова державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про власність» , чинною на той час, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
На теперішній час право власності на спірне майно зареєстровано за померлою ОСОБА_4 у встановленому на час реєстрації порядку.
Вищезазначені обставини та докази у своїй сукупності доводять те, що за життя ОСОБА_4 у встановленому на той час порядку набула право власності на спірну квартиру.
Таким чином, відсутність правовстановлюючих документів на квартиру стали саме тими обставинами, що унеможливили оформлення позивачем ОСОБА_1 права на спадщину за заповітом в нотаріальному порядку.
За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд першої інстанції, враховуючи те, що позивач є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 та наявність інших спадкоємців, які можуть претендувати на спадкове майно згідно даних Спадкової справи № 316/2018, відсутність договору купівлі-продажу квартири за спадкодавцем позбавляє спадкоємицю можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку, вважав за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, за вказаною вище адресою, в порядку спадкування за заповітом.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 554 ЦК УРСР, в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
Враховуючи вказані обставини вимоги ст. 554 ЦК УРСР, та те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв, про що свідчить копія спадкової справи № 316/2018, заведена 27 квітня 2018 року зареєстрована за № 770, та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів приходить до висновку про те, що частка спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 розміром 1/3 переходить саме до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини квартири загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 42,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 42,2 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини квартири загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 42,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири загальною площею 57,4 кв. м., житловою площею 42,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: