Провадження № 22-ц/803/7236/25 Справа № 213/163/25 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 213/163/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотрук Василь Іванович, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, яке ухвалено суддею Хмельовою С.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 15 травня 2025 року,
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін у справі народився син ОСОБА_3 . Позивач та відповідач спільно проживали по АДРЕСА_1 . Останні три-чотири роки вихованням сина займається виключно позивач. Дружина позивача не займалась вихованням сина, зловживала спиртними напоями та на неї неодноразово надходили скарги у ВП № 7 за неналежне виконання батьківських обов'язків та в орган опіки та піклування виконкому Інгулецької районної в місті ради, яким проводились профілактичні бесіди з ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що відповідачка належних висновків не зробила, вихованням сина не займається, не працює, матеріально дитину не утримує, виявляє байдужість до долі дитини та небажання виконувати батьківські обов'язки. Син фактично знаходиться на повному утриманні позивача.
На підставі наведеного, враховуючи інтереси дитини, позивач просив суд позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 2 000 грн щомісячно.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.У задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 14 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 211 грн 20 коп. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотрук В.В., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не враховано, що в період досудової підготовки до розгляду справи син сторін у справі був поміщений третьою особою в центр соціально психологічної реабілітації дітей №1 у м. Кривому Розі так як відповідач продовжувала вживати спирті напої, вихованням дитини не займалася, знущалась над дитиню і постійно влаштовувала конфлікти. Позивач в цей час знаходився в ЗСУ, а під час відпустки влаштував сина до своїх знайомих.
Зазначає, що відповідач у справі до судового розгляду заявляла третій особі по справ що вона не бажає займатися вихованням сина і їй байдужа його доля. Будучи обізнаною про наявність даного спору відповідач не змінила свого ставлення до необхідності виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав та позовні вимоги визнала.
Також апелянт звертає увагу на те, що допитаний в судовому засіданні син сторін у справі вказав, що його мама вживала алкогольні напої, не приділяла йому належної уваги. Він не хоче спілкуватися та проживати з матір'ю. На даний час він проживає у родині своїх знайомих, з батьком спілкується та бажає проживати з ним.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі представник позивача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам закону.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі зареєстрованому 25 червня 2011 року, що підтверджується штампами в їх паспортах, копії яких долучено до позову (а.с.3-5, 8-14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження якого зазначені: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с.15).
Згідно з довідкою №329/2734 від 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 09 червня 2023 року (а.с.7).
На адвокатський запит представника позивача ОСОБА_6 з ВП №7 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області надано відповідь, відповідно до якої 18 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року та 23 серпня 2024 року зареєстровано звернення ОСОБА_1 з приводу зловживання дружиною алкогольними напоями та невиконання батьківських прав щодо дитини.
19 вересня 2024 року зареєстровано звернення з ліцею № 73 у відношенні ОСОБА_2 з приводу зловживання нею алкогольними напоями, негативного впливу на фізичний та психологічний стан дитини, що створює загрозу для життя і здоров'я. Також вказують, що у відношенні ОСОБА_2 було складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП (а.с.29).
Із копії письмової заяви ОСОБА_2 від 27 вересня 2024 року, наданої в.о голови районної у місті ради Коростильову Д., слідує, що остання бажає відмовитися від виконання батьківських прав на користь батька, оскільки син ігнорує її зауваження щодо навчання та спілкування (а.с.45).
За місцем навчання малолітній ОСОБА_3 характеризується посередньо, систематично пропускає онлайн-уроки, домашні завдання виконує рідко. Мати не працює, не приділяє уваги своїй дитині, зловживає алкоголем, батько перебуває в лавах ЗСУ. Байдужість батьків до успіхів і невдач дитини, часті конфлікти в родині викликають проблеми в навчанні та спілкуванні з однолітками (а.с.56).
Із копії листа від 16 вересня 2024 року видно, що 12 вересня 2024 року до приймального відділення КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР бригадою швидкої допомоги у супроволі поліції була доставлена дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив лікування в педіатричному відділенні з 12 вересня 2024 року по 14 вересня 2024 року. Зі слів працівників поліції та працівників швидкої допомоги, мати дитини перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння. Дитину забрав батько (а.с.62).
При обстеженні умов проживання ОСОБА_4 , акт обстеження від 17 вересня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що квартира потребує ремонту,у дитячий кімнаті лежать оголені дроти. Під час перевірки ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, повідомила, що не хоче займатися вихованням дитини та має бажання віддати його до інтернату (а.с.61).
За наслідками обстеження координатором Криворізького міського центру соціальних служб складено лист до начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради щодо родини ОСОБА_2 . Зазначено, що з матір'ю та дитиною були проведені бесіди. ОСОБА_3 в письмовій формі виявив бажання не проживати надалі з матір'ю через часті сварки, непорозуміння, приниження його та образи з боку матері (а.с.60).
25 грудня 2024 року головними спеціалістами служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради повторно складено акт про обстеження умов проживання завказаною вище адресою. В акті зазначено, що доступу до житла не надано. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що її малолітній син проживає окремо у знайомого свого батька, адреса їй не відома (а.с.57).
Адміністрація Криворізької гімназії № 73 КМР неодноразово (19 вересня 2024 року, 13 грудня 2024 року та 30 січня 2025 року) зверталась до Інгулецького ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, начальника відділу освіти виконкому Інгулецької районної у місті ради, директора міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради.
Листом від 30 січня 2025 року № 39 адміністрація Криворізької гімназії № 73 КМР повідомила, що учень 7-В класу ОСОБА_3 перебуває на обліку, родина якого знаходиться в складних життєвих обставинах. Хлопчик систематично не виходить на навчання. Було встановлено, що дитина з дозволу батька, який перебуває в лавах ЗСУ, проживає самостійно за іншою адресою, мати не виявляє бажання здійснювати батьківські обов'язки та піклуватися про дитину, зловживає алкогольними напоями, не працює. ОСОБА_5 категорично відмовляється проживати з матір'ю через її спосіб життя. Остання неодноразово повідомляла, що не хоче піклуватися про сина та висловлювала бажання про вилучення його з родини (а.с.46, 58, 59).
Також із сайту судової влади України встановлено, що постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі 213/4160/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження.
31 січня 2025 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, з якого видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлений до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР та тимчасово зарахований до вказаного закладу (а.с.47,48).
Відповідно до рішення № 45 від 19 лютого 2025 року виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що на даний час не вичерпані всі можливості для налагодження відносин між матір'ю та сином. Суду не доведене, що на даний час є необхідність у застосуванні такого крайнього заходу як позбавлення матері батьківських прав. У наданих суду матеріалах акцентується увага на відмові матері від сина, проте не проведено жодної бесіди з психологом, будь-яких спільних заходів з родиною, тощо. Матеріалами справи не підтверджено, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде сприяти інтересам саме дитини. Також судом зазначено, що бажання дитини, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, проживати з батьком, регулюється частиною 2 статті 160 СК України, і також не є підставою для позбавлення матері батьківських прав.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц щодо застосування положень ст. 19, 164 СК України.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди не обов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При ухваленні рішення, суд враховує положення ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, де зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частиніправа заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречнимиі достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Як вбачається із матеріалів справ, відповідно до рішення № 45 від 19 лютого 2025 року виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).
До прийняття вказаного рішення 19 вересня 2024 року було зареєстровано звернення з ліцею № 73 у відношенні ОСОБА_2 з приводу зловживання нею алкогольними напоями, негативного впливу на фізичний та психологічний стан дитини, що створює загрозу для життя і здоров'я. У відношенні ОСОБА_2 було складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП (а.с.29).
Із копії письмової заяви ОСОБА_2 від 27 вересня 2024 року, наданої в.о голови районної у місті ради Коростильову Д., слідує, що остання бажає відмовитися від виконання батьківських прав на користь батька, оскільки син ігнорує її зауваження щодо навчання та спілкування (а.с.45).
Про неналежне виконання відповідачем батьківськх обов'язків свідчить характеристика за місцем навчання малолітнього ОСОБА_4 , який характеризується посередньо, систематично пропускає онлайн-уроки, домашні завдання виконує рідко. У вказаній характеристиці зазначено, що мати не працює, не приділяє уваги своїй дитині, зловживає алкоголем, батько перебуває в лавах ЗСУ. Байдужість батьків до успіхів і невдач дитини, часті конфлікти в родині викликають проблеми в навчанні та спілкуванні з однолітками (а.с.56).
Із копії листа від 16 вересня 2024 року видно, що 12 вересня 2024 року до приймального відділення КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР бригадою швидкої допомоги у супроволі поліції була доставлена дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив лікування в педіатричному відділенні з 12 вересня 2024 року по 14 вересня 2024 року. Зі слів працівників поліції та працівників швидкої допомоги, мати дитини перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння. Дитину забрав батько (а.с.62).
При обстеженні умов проживання ОСОБА_4 , акт обстеження від 17 вересня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що квартира потребує ремонту, у дитячий кімнаті лежать оголені дроти. Під час перевірки ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, повідомила, що не хоче займатися вихованням дитини та має бажання віддати його до інтернату (а.с.61).
За наслідками обстеження координатором Криворізького міського центру соціальних служб складено лист до начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради щодо родини ОСОБА_2 . Зазначено, що з матір'ю та дитиною були проведені бесіди. ОСОБА_3 в письмовій формі виявив бажання не проживати надалі з матір'ю через часті сварки, непорозуміння, приниження його та образи з боку матері (а.с.60).
25 грудня 2024 року головними спеціалістами служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради повторно складено акт про обстеження умов проживання завказаною вище адресою. В акті зазначено, що доступу до житла не надано. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що її малолітній син проживає окремо у знайомого свого батька, адреса їй не відома (а.с.57).
Адміністрація Криворізької гімназії № 73 КМР неодноразово (19 вересня 2024 року, 13 грудня 2024 року та 30 січня 2025 року) зверталась до Інгулецького ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, начальника відділу освіти виконкому Інгулецької районної у місті ради, директора міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради.
Листом від 30 січня 2025 року № 39 адміністрація Криворізької гімназії № 73 КМР повідомила, що учень 7-В класу ОСОБА_3 перебуває на обліку, родина якого знаходиться в складних життєвих обставинах. Хлопчик систематично не виходить на навчання. Було встановлено, що дитина з дозволу батька, який перебуває в лавах ЗСУ, проживає самостійно за іншою адресою, мати не виявляє бажання здійснювати батьківські обов'язки та піклуватися про дитину, зловживає алкогольними напоями, не працює. ОСОБА_5 категорично відмовляється проживати з матір'ю через її спосіб життя. Остання неодноразово повідомляла, що не хоче піклуватися про сина та висловлювала бажання про вилучення його з родини (а.с.46, 58, 59).
Також встановлено, що постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 02 жовтня 2024 року у справі 213/4160/24 ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження.
31 січня 2025 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, з якого видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлений до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР та тимчасово зарахований до вказаного закладу (а.с.47,48).
Відповідач у справі проти заявленного позову про позбавлення її батьківських прав в суді першої інстнації не заперечувала.
Будучи належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції відповідач надала пояснення про те, що вона не може бути присутньою в судовому засіданні, проте своїх заперечень щодо позбавлення її батьківських прав не надала.
Отже, відповідачці було відомо щодо розгляду судом даної справи відносоно неї як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, проте остання не вживала жодних заходів щодо готовності виконувати свої батьківські обов'язки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Саме свідома поведінка відповідача щодо не прийняття протягом тривалого часу жодної участі у вихованні сина та піклуванні про нього, вказує на її винну поведінку, яка направлена на ухиляння від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Оскільки дитина проживає в іншій родині та не підтримує зв'язки з матір'ю, саме в інтересах дитини у данмоу випадку з урахуванням поведінки відповідачки, доцільно позбавити її батьківських прав.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши у судовому засіданні надані докази, враховуючи перш за все інтереси дитини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому вбачає підстави для задоволення позовних вимог та позбавлення її батьківських прав.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотрук Василь Іванович, задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року скасувати в частині відмови в задовленні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: