Провадження № 22-ц/803/7749/25 Справа № 904/4459/23 Суддя у 1-й інстанції - Лісняк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
11 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Буняніна Олена Валеріївна, Товариство з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алєксєнко Артем Ігоревич,
на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року, -
17.08.2023 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Буняніна Олена Валеріївна, Товариство з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капітал, в якому з урахуванням заяви про уточнення вимог, позивачка просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство» (ЄДРПОУ 20285513) від 20.05.2022 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), укладеного 20.05.2022 року у м. Дніпро та посвідченого приватним нотаріусом Буняніною О.В.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Буняніна Олена Валеріївна, Товариство з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі залишені без задоволення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2023 року та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04 липня 2024 року скасовані.
Провадження у справі закрито, оскільки справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу передано до Криничанського районного суду Дніпропетровської області.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство» (ЄДРПОУ 20285513), укладеного 20 травня 2022 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. відмовлено.
16.06.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алєксєнко Артем Ігоревичапеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржує мий договір має всі ознаки «фраудаторності».
Позов про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2 розглядався судом з 01.09.2021 року по 27.12.2022 року. В період розгляду цієї справи ОСОБА_2 23.05.2022 року продав свою частку у Товаристві, чим змінив його засновника. З посиланням на практику Верховного Суду з розгляду аналогічних справи просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України, не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.222, 223).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
30 березня 2018 року ОСОБА_2 взяв позику у ОСОБА_4 в сумі 530 000 грн. і зобов'язався повернути до 30 серпня 2018 року.
02 липня 2021 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_4 відступив ОСОБА_1 своє право вимоги до ОСОБА_2 за вказаною вище позикою.
27 грудня 2022 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення у справі № 178/1351/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 530 000 грн.
03 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Лисенка Ю.О. з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього рішення, відбулося часткове погашення боргу. При цьому установлено відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, адже грошових коштів недостатньо для виконання судового рішення повністю.
20 травня 2022 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство».
За умовами п. 1.1 договору, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продав та передав, а покупець купив та прийняв від продавця частку в статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство" (ідентифікаційний код: 20285513) (надалі - товариство), в розмірі 100 % статутного капіталу Товариства, що складає 217 828,75 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний позивачкою договір був укладений ще до ухвалення заочного рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 у справі № 178/1351/21, та дійшов до висновку, що Договір купівлі-продажу від 20 травня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений у відповідності до вимог законодавства України, відповідає намірам сторін, на час його посвідчення заборон та обтяжень не було, та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року, справа № 755/17944/18, провадження № 61-185св23 зазначив, що Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому
її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови
від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».
Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати
боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
У справі, що переглядається апеляційним судом встановлено, що у серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 530 000 грн.
01 вересня 2021 року було відкрито провадження по справі та копію ухвали про відкриття провадження судом було надіслано відповідачу ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року у справі № 178/1351/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму боргу у розмірі 530 000 грн.
З тексту рішення (т.1 а.с.35-40), вбачається, що від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розірвання договору правової допомоги, оскільки ОСОБА_2 ухиляється від сплати гонорару, що також підтверджує факт того, що ОСОБА_2 знав про позов про стягнення з нього боргу, як з повідомлень суду так й від його адвоката.
Як вбачається з копії листа приватного виконавця (т.1 а.с.51-52), приватним виконавцем для встановлення майнового стану боржника ОСОБА_5 були зроблені відповідні запити, та встановлено, що ОСОБА_2 нерухомого майна не має, транспортних засобів не має.
Єдине майно, яке в нього було, це частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», яку ОСОБА_2 продав під час розгляду справи про стягнення з нього суми боргу в розмірі 530 000 грн.
А тому апеляційний суд приходе до висновку, що при укладенні оспорюваного правочину від 20 травня 2022 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.
Отже, є всі правові підстави, передбачені положеннями статті 234 ЦК України, для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», укладеного 20 травня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним.
При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Алєксєнко Артем Ігоревич задовольнити.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Буняніна Олена Валеріївна, Товариство з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство», про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі задовольнити.
Визнати Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю «Криничанське рибоводне сільськогосподарське підприємство» (ЄДРПОУ 20285513) від 20.05.2022 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), укладеного 20.05.2022 року у м. Дніпро та посвідченого приватним нотаріусом Буняніною О.В., недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позову та апеляційний розгляд справи у сумі 5 962 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 77 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 11.11.2025 року.
Судді: