Провадження № 22-ц/803/5556/25 Справа № 204/12080/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
29 жовтня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 21 липня 2001 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який в подальшому був розірваний рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року у справі №204/10060/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Вказане рішення суду набрало законної сили 20 березня 2023 року. ОСОБА_1 зазначив, що під час шлюбу та після його розірвання, але під час фактичних відносин як чоловіка та дружини, ним та ОСОБА_2 було придбано у спільну власність подружжя наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 93 кв. м., на земельній ділянці з кадастровий номером 1210100000:07:078:0023. Стверджує, що на теперішній період часу між ними виникли питання щодо спільного майна подружжя, його подальшого користування/розпорядження/володіння. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя розділити нерухоме майно, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , судові витрати у справі покласти на відповідача.
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_1 в первісному позові не віднесено до загального обсягу майна набутого подружжям за час шлюбу, транспортний засіб Nissan Primastar, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, тип кузову - вантажопасажирський-b, який придбаний сторонами 30 травня 2019 року, тобто в період шлюбу, тому вказаний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя. Вказала, що оскільки транспортний засіб перебуває безпосередньо у користуванні ОСОБА_1 та нею не експлуатується, то з ОСОБА_1 , в порядку поділу спірного майна подружжя, підлягає стягненню компенсація 1/2 частини вартості транспортного засобу Nissan Primastar, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, тип кузову - вантажопасажирський-b, в розмірі 144000 грн. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості транспортного засобу Nissan Primastar, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, тип кузову - вантажопасажирський-b, залишивши автомобіль в особистій власності ОСОБА_1 .
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року залишено без змін, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 за кожним. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, а саме: транспортного засобу NISSAN PRIMASTAR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2006, у розмірі 114913 грн. 54 коп., залишено транспортний засіб у особистій власності ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1 а.с.189-191, том 2 а.с.59-63).
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь до ОСОБА_2 судові витрати у сумі 17 379,76 грн. (том 2 а.с.98-102).
Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 10 991,99 (том 10 а.с.181-186).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат суд 1 інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зважаючи на покладання судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, беручи до уваги те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 3490 гривень 84 копійки, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень, оплату експертних послуг у розмірі 15145 гривень 60 копійок та сплату судового збору у сумі 725 гривень, відповідно до вимог та у порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України, дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці понесених витрат у сумі 17379 гривень 76 копійок, виходячи із розрахунку (5000+15145,60+725)-3490,84.
Однак із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2024 року на адресу суду 1 інстанції надійшла заява представника відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Коломойця С.В., про ухвалення додаткового рішення (том 1 а.с. 197-198 та на звороті).
В обґрунтування заяви зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому, у разі часткового задоволення позовних вимог, такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому прохав суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, зокрема: судового збору, оплати експертного дослідження, витрат на правову допомогу та збір доказів.
22 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява представниці позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокатки Алістратової О.І., про ухвалення додаткового рішення (том 1 а.с. 223 та на звороті).
В обґрунтування заяви зазначено, що під час ухвалення судового рішення судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, які поніс ОСОБА_1 при розгляді справи, які складаються із судового збору у сумі 6981 гривня 68 копійок.
27 січня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представниці позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокатки Алістратової О.І., про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (том 1 а.с. 229-233), в якому вона прохає суд у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката Коломойця С.В. відмовити у зв'язку з недоведеністю її розміру.
Крім того, 27 січня 2025 року ОСОБА_3 до суду подано заяву про зменшення розміру заявлених нею витрат на правову допомогу ОСОБА_1 з 6981 гривні 68 копійок до 3490 гривень 84 копійок та повернення 50 % розміру сплаченого ОСОБА_1 судового збору з Державного Бюджету (том 1 а.с. 235-236).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підстав для застосування ч. 1 ст. 142 ЦПК України відсутні, оскільки даною статтею передбачено визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, а з матеріалів справи вбачається, що спір вирішено вже після початку розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Крім того, вимогами п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Приписами ч. ч. 6, 7 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Нормами ч. 5 ст. 139 ЦПК України визначено, що у випадках,коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подання зустрічного позову у розмірі 1 450,00 грн. (1% від ціни позову).
Крім того, ОСОБА_2 було сплачено за проведення транспортної-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 21 лютого 2024 року - 15145,60 грн.
Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 484-24 від 07 травня 2024 року (а. с. 113-142), середня ринкова вартість транспортного засобу Nissan Primastar, типу-загальний легковий- загальний вантажопасажирський -В; кузов - НОМЕР_2 , 2006 року випуску, червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату проведення експертизи складає 229827,88 грн.
З урахуванням того, що позов ОСОБА_2 задоволено частково у розмірі 114 913,00 грн. (1/2 частина вартості автомобіля згідно висновку експертизи) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 149,14 грн.
Також, колегія приходить до висновку, оскільки ОСОБА_2 було сплачено за проведення експертизи 15145,60 грн., то з ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню витрати понесені на оплату експертних послуг у сумі 7 572,80 грн., оскільки у висновку експерта середня ринкова вартість вартість автомобіля зазначена в цілому, а зустрічні вимоги заявлені щодо 1/2 частини.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.
Правову допомогу ОСОБА_2 у даній справі на підставі договору-доручення про надання правничої допомоги від 11 жовтня 2023 року надавав адвокат Коломоєць Сергій Володимирович (ордер серії АЕ № 1237255).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Коломойцем С.В. надано детальний опис наданих робіт (послу) приймання-передачі виконаних адвокатом від 20 грудня 2024 року, розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу та довідку № 34 про витрати на правничу допомогу від 20 грудня 2024 року (а. с. 201 - 202) на загальну суму 10500,00 гривень.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням складності справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.
Щодо понесених ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.
За подання до суду позовної заяви про поділ майна подружжя ОСОБА_1 було сплачено 6 981, 68 грн., оскільки заявлені первісні позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 6 981,68 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року - скасувати, ухваливши нове рішення яким:
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 13 721,94 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 6 981,68 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: