Провадження № 22-з/803/681/25 Справа № 212/5164/25 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
12 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР»,
відповідач - Великород Олександр Володимирович,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про ухваленя додаткового рішення по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» (надалі - ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з житлово-комунальних послуг.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлокомцентр» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2018 року по 31.03.2025 року в розмірі 11662 ,07 грн., інфляційні збитки в сумі 2507,78 грн. та 3% річних в сумі 666,92 грн., а всього 14 836,77 гривень 77 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлокомцентр» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
24 червня 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Повернуто зустрічну позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та зобов?язати суд першої інстанції провести розгляд зустрічного позову у взаємному зв?язку з позовом адвоката Зарівної С.В., яка діє на користь ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», відповідно до вимог ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачем ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», відповідно до ст.134 ЦПК України, заявлено про орієнтовно очікувані судові витрати в апеляційній інстанції в сумі 5 000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2025 року - залишено без змін.
ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просить суд апеляційної інстанції стягненути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги в сумі 5 000,00 грн., надані в апеляційній інстанції.
Розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними в ній матеріалами на 12 листопада 2025 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» надавала адвокат Зарівна С.В.,згідно Договору про надання правничої допомоги №20 від 22 серпня 2025 року, за умовами якого сторонами узгоджено фіксовану винагороду (гонорар) за складання відзиву на апеляційну скаргу - 5 000,00 грн.
Відповідно до Акту виконаних робіт, вартість юридичних (адвокатських) послуг склала 5 000 грн. 00 коп.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз'яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., а тому заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 270, 381 ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про ухваленя додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01 липня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» про ухваленя додаткового рішення - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст додаткової постанови складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: