Єдиний унікальний номер судової справи 462/5787/25
Номер провадження 1-кп/462/528/25
11 листопада 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000495 від 18.04.2025 року відносно:
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитре Пустомитівського р-ну Львівської обл., українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні сержант, за призовом під час мобілізації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 28.01.2025 року ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України), звільнений від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 справи в суді.
30.07.2025 року (вх. № 16773) з Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025141390000495 від 18.04.2025 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, цифровий носій (а.с. 1, 2-10, 11-12, 13, 14).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 17).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.07.2025 року справу призначено до підготовчого судового розгляду (а.с. 18).
31.07.2025 року (вх. № 16895) від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_7 через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с. 26-30).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.07.2025 року клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025141390000495 від 18.04.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 28.09.2025 року включно (а.с. 39-41).
19.09.2025 року (вх. № 20892) від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_7 через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с. 54-58).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.09.2025 року клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025141390000495 від 18.04.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - задоволено. Постановлено продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на шістдесят днів, тобто до 17.11.2025 року включно (а.с. 63-65).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.09.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 61).
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
2.1. Щодо обставин кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_4 , 03.05.2025 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), на закинутій будівлі поблизу складів біля Головного залізничного вокзалу станція Львів, за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1, де тимчасово проживав, придбав шляхом привласнення знахідки та в подальшому зберігав у цьому ж місці, заховавши від сторонніх осіб, з метою подальшого збуту корпус гранати М-50 іноземного виробництва, з маркуванням методом тиснення на боковій частині «HF 63/43» та підривач до гранати, поєднаний з кільцем та запобіжною скобою, із маркуванням на верхній частині скоби методом тиснення «VRT JVA 1634», які у конструктивному їх поєднанні утворюють ручну гранату Sirpalekasikranaatti m/50 FRAG виробництва Фінляндії промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, корпус осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху та запал ручних гранат типу УЗРГМ (UZRGM) промислового виготовлення, який відноситься до вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які у конструктивному їх поєднанні є осколковою оборонною ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення та відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, двадцять один патрон із маркувальним позначенням в донній частині «3-62», «270-70», «270-62» та «539-52», які є боєприпасами, патронами калібру 7, 62 мм (7, 62 х 39), які призначені для стрільби з бойової, нарізної вогнепальної зброї - автоматів Калашнікова відповідного калібру, промислового виробництва, придатні для стрільби, а також один патрон із маркувальними позначеннями в донній частині «188-73», який є боєприпасом, патроном калібру 7, 62 х 54R, які призначені для стрільби із бойової, нарізної вогнепальної зброї, гвинтівок і карабінів Мосіна та кулеметів Калашнікова, промислового виробництва, придатний до стрільби, корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які у конструкційному поєднанні є осколковою наступальною ручною гранатою РГД-5 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, а також корпус ручної оборонної гранати DМ-61 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, запал ручних гранат типу DМ-82 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху які у конструкційному поєднанні є ручною оборонною гранатою DМ-61 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.
У подальшому, 15.05.2025 року о 10 год. 50 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року, переніс з метою збуту з вказаної будівлі до алеї по вул. Чернівецькій, 9 у м. Львові корпус гранати М-50 іноземного виробництва, з маркуванням методом тиснення на боковій частині «HF 63/43» та підривач до гранати, поєднаний з кільцем та запобіжною скобою, із маркуванням на верхній частині скоби методом тиснення «VRT JVA 1634», які у конструктивному їх поєднанні утворюють ручну гранату Sirpalekasikranaatti m/50 FRAG виробництва Фінляндії промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, корпус осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху та запал ручних гранат типу УЗРГМ (UZRGM) промислового виготовлення, який відноситься до вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які у конструктивному їх поєднанні є осколковою оборонною ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення та відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, двадцять один патрон із маркувальним позначенням в донній частині «3-62», «270-70», «270-62» та «539-52», які є боєприпасами, патронами калібру 7, 62 мм (7, 62 х 39), які призначені для стрільби з бойової, нарізної вогнепальної зброї - автоматів Калашнікова відповідного калібру, промислового виробництва, придатні для стрільби, а також один патрон із маркувальними позначеннями в донній частині «188-73», який є боєприпасом, патроном кал. 7, 62 х 54R, які призначені для стрільби із бойової, нарізної вогнепальної зброї, гвинтівок і карабінів Мосіна та кулеметів Калашнікова, промислового виробництва, придатний до стрільби, де у подальшому збув за 10 000 грн. 00 коп. ОСОБА_8 (особі із зміненими анкетним даними).
Окрім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи зберігати привласнені ним 03.05.2025 року боєприпаси, 05.06.2025 року о 10 год. 40 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут бойових припасів в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року, переніс з метою збуту з вказаної будівлі до будинку АДРЕСА_2 корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які у конструкційному поєднанні є осколковою наступальною ручною гранатою РГД-5 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, а також корпус ручної оборонної гранати DМ-61 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, запал ручних гранат типу DМ-82 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху які у конструкційному поєднанні є ручною оборонною гранатою DМ-61 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, де повторно збув їх ОСОБА_8 за 9 000 грн. 00 коп., після чого був затриманий працівниками поліції.
2.2. Правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у носінні, зберіганні, придбанні, збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та учасників судового провадження.
3.1. Щодо позиції обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.
3.2. Щодо позиції сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у носінні, зберіганні, придбанні, збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті.
3.3. Щодо позиції сторони захисту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений визнає свою вину, просив суд призначити мінімальне покарання.
IV. Позиція суду.
Суд враховує, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.
V. Мотиви суду, оцінка та висновки.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання, збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
VІ. Призначення покарання.
6.1. Загальні положення.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що таке є важливим етапом кримінальної відповідальності та здійснюється виключно щодо особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідає принципу Nullum crimen, nulla poena sine lege («Немає злочину, немає покарання без закону»). Покарання має особистий і індивідуалізований характер, оскільки його застосування передбачає врахування обставин справи та особистості винного, що узгоджується з принципом Poena personalis est («Покарання є особистим»). Воно є завершальним етапом кримінального процесу, і його призначення здійснюється судом відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, в якій визначено порядок прийняття рішення щодо покарання, з урахуванням правової оцінки діяння та особи обвинуваченого. Призначене покарання повинно відповідати вимогам законності, обґрунтованості, справедливості і бути необхідним, що відповідає принципу Fiat iustitia, ruat caelum («Нехай здійсниться правосуддя, хоч би впало небо»). Справедливість, як основний принцип призначення покарання, є базовою засадою правопорядку та критерієм довіри суспільства до правосуддя, що відображається у принципі Iustitia fundamentum regnorum («Справедливість - основа держав»). Покарання, як засіб досягнення справедливості, має не лише каральний, а й превентивний характер, оскільки воно сприяє запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає принципу Poena non est ultio, sed cautio («Покарання - це не помста, а застереження»), і спрямоване на попередження злочинних діянь як самого засудженого, так і інших осіб.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань кримінального кодексу України, як правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, сімейний, матеріальний стан, а також стан здоров'я; роль у скоєнні кримінального правопорушення та поведінку до і після вчинення такого; наявність обставини, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.
6.2. Щодо обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
6.3. Щодо обставин призначення основного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України).
Відповідно до ст. 65 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий (а.с. 82-83), не перебуває на обліку у наркологічному диспансері (а.с. 85 матеріалів кримінального провадження), не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері (а.с. 84), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, класифікацію за ст. 12 КК України (яке відноситься до категорії тяжкого злочину), особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному.
За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
VІI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
7.1. Щодо процесуальних витрат.
Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні становлять 21 393 грн. 60 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави, зокрема:
- 4 457 грн. 00 коп. витрат на проведення судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/114-25/11799-ВТХ від 23.05.2025 року (а.с. 72);
- 4 457 грн. 00 коп. витрат на проведення судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/114-25/11796-ВТХ від 23.05.2025 року (а.с. 71);
- 3 565 грн. 60 коп. витрат на проведення судової експертизи зброї та боєприпасів, висновок експерта № СЕ-19/114-25/11798-Бл від 26.05.2025 року (а.с. 73);
- 4 457 грн. 00 коп. витрат на проведення судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/114-25/13494-ВТХ від 25.06.2025 року (а.с. 70);
- 4 457 грн. 00 коп. витрат на проведення судової вибухово-технічної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/114-25/13495-ВТХ від 25.06.2025 року (а.с. 69).
7.2. Щодо арешту майна.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/4001/25 від 05.06.2025 року (а.с. 80-81) було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати.
7.3. Щодо запобіжного заходу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/4001/25 від 05.06.2025 року (а.с. 98-100), а також у подальшому продовжений ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/5787/25 від 31.07.2025 року та від 19.09.2025 року - залишити до вступу вироку у законну силу.
7.4. Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення.
Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 затримано 05.06.2025 року, у порядку ст. 208 КПК України (а.с. 91-96), 05.06.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Отже ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме: з дня затримання - 05.06.2025 року (з моменту фактичного затримання) до дня набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі - з 05.06.2025 року до дня набрання вироком законної сили.
3. Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до вступу вироку у законну силу.
4. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
5. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 21 393 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто три) грн. 60 коп. за результатами проведення експертиз.
6. Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/4001/25 від 05.06.2025 року (а.с. 80-81), а саме:
- «грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГТ № 3726641, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АН № 4101782, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АИ № 2961619, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ВУ № 1734160, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АЕ № 3915030, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГЛ № 1270500, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ЗМ № 9392603, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГЛ № 9292337, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ЕП № 4131642, вилучені у ОСОБА_4 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України».
7. Речові докази у кримінальному провадженні:
- ручну гранату Sirpalekasikranaatti m/50 FRAG, ручну гранату Ф-1, двадцять один патрон калібру 7, 62 х 39 мм, один патрон калібру 7, 62 х 54R (а.с. 76) - знищити;
- грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГТ № 3726641, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АН № 4101782, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АИ № 2961619, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ВУ № 1734160, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія АЕ № 3915030, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГЛ № 1270500, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ЗМ № 9392603, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ГЛ № 9292337, грошову купюру номіналом 1 000 гривень серія ЕП № 4131642, вилучені у ОСОБА_4 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 74-75) - передати у спеціальний фонд Головного управління Національної поліції у Львівській області.
8. Порядок оскарження вироку, набрання законної сили та отримання копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений у апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 11.11.2025 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1