Справа №443/1824/25
Провадження №3/443/817/25
іменем України
12 листопада 2025 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючу,
за частиною 2 статті 184 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 ухилилася від виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке проявилося в тому, що 25.09.2025 біля 12.00 год останній перебував на автобусній зупинці в м.Ходорів по вул. Шевченка, жбурляв камінням в ОСОБА_3 та у натовп, де стояли невідомі жінки, висловлювався нецензурною лайкою, кричав, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Дане правопорушення вчинене повторно протягом року, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з'явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.11.2025 та не повідомляла суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавала інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо. Крім цього, матеріали справи не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 висловлювала усно або у письмовій формі аргументи щодо незаконності дій працівників поліції та складеного на неї протоколу.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності цієї особи.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 2 статті 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ті самі дії (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей), вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №989087 від 01.10.2025, згідно з яким ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання свого малолітнього сина, вчинивши правопорушення повторно протягом року (а.с.4);
рапортом від 25.09.2025, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про повідомлення від ОСОБА_4 про бійку між неповнолітніми хлопцями, один із учасників якої має в руках цеглу (а.с.11-12);
заявою ОСОБА_4 , якою вона просить вжити заходів до неповнолітнього ОСОБА_5 , який вчинив бійку з іншим неповнолітнім, кидав каміння у натовп жінок (а.с.13);
письмовими поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які узгоджуються з матеріалами справи (а.с.14, 15);
довідкою ст.інспектора САП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, за змістом якої ОСОБА_1 притягалася 25.08.2025 Жидачівським районним судом Львівської області в справі №443/1220/25 до адміністративної відповідальності за скоєне 11.07.2025 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 740 грн (протокол серії ВАД №453649 від 11.07.2025 (а.с.16).
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 тих самих дій (ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина) повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тому її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 184 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 2 статті 184 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів