Справа №461/5883/25
06 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова, у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивачів Суптеля В.О.
представника відповідача Вовк І.,
(Офісу охорони культурної
спадщини ЛМР)
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, начальника юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидала Віктора, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позовні вимоги.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначають, що постановами адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради їх було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 3 ч.1 ст. 92 КУпАП, а саме за те, що ними проведено самовільну заміну віконних заповнень у квартирі АДРЕСА_1 з дерев'яних на металопластикові всупереч їх історичного вигляду, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Водночас, у вказаному будинку, який був збудований в другій половині 19 ст., вже тричі проводилась заміна вікон, зокрема у 1957 році, 1981 році та у 2008 році. Востаннє, ЛКП «Цитадель-Центр» за розпорядженнями житлових органів району та міста без дозволу наймачів.
Вказують, що на момент укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини у 2025 році між Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради та трьома співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вікна у квартирі вже були металопластикові і жодних зауважень відповідачі до них не пред'являли.
Також вказали, що самі вікна квартири перебувають у глухому внутрішньому подвір'ї, а не на фасаді з виходом на вулицю, а тому твердження відповідачів про порушення просторової композиції за відсутності ліпнини, оздоби є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного, просили:
- визнати неправомірними та скасувати протоколи про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 001179 та ЛВ № № 00181 від 12.06.2025 року;
- визнати неправомірними та скасувати постанови про адміністративне правопорушення № 120 від 27.06.2025 року, № 138 від 30.07.2025 року;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рух справи в суді.
Позивачі звернулись до Галицького районного суду м. Львова в порядку адміністративного судочинства з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.07.2025 року вказаний адміністративний позов було залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.08.2025 року від позивачів на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.08.2024 року адміністративний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Позиція сторін по справі.
Представник позивачів в судовому засіданні позов просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
Представник відповідача Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради в судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити повністю.
У відзиві зазначила, що між позивачами та охорони культурної спадщини Львівської міської ради 24.07.2025 року було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 166/25. Положеннями вказаного договору передбачено, що власник (користувач) зобов'язаний провести наступні роботи та здійснити наступні заходи: відновлення віконних заповнень проводити шляхом реставрації ( у випадку необхідності заміни проводити з обов'язковим збереженням характеру членування, матеріалу, кольору, місця розташування відносно площини фасаду). Також, договором встановлено необхідність замінити металопластикові віконні заповнення на дерев'яні у приміщенні кв. АДРЕСА_1 . Зазначено, що у разі порушення власником (користувачем) вимог законодавства та невиконання умов цього договору орган охорони накладає в установленому порядку на власника (користувача) штрафні санкції, а також зобов'язує власника (користувача) відшкодувати завдані ним збитки. Вказала, що відповідно до акту технічного стану пам'ятки від 14.04.2025 року, у квартирі АДРЕСА_2 було зафіксовано наявність металопластикових вікон, що перебували у задовільному технічному стані, проте їхній естетичний стан визначено як незадовільний. Така оцінка органу охорони культурної спадщини прямо свідчить, що металопластикові конструкції спотворюють автентичний вигляд пам'ятки та не відповідають вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини». Саме тому при укладенні охоронного договору від 24.07.2025 року було покладено обов'язок на співвласників замінити ці вікна на автентичні дерев'яні. Натомість, позивачі цей обов'язок не виконали, що і стало підставою для складення протоколів та винесення постанов про адміністративне правопорушення.
Відповідачі - начальник юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидал Віктор, представник адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи. Клопотань чи заяв від останніх до суду не надходило.
.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Уповноваженою особою офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, начальником юридичного відділу управління охорони та використання об'єктів культурної спадщини офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидал Віктором Васильовичем було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 001179 ЛВ № 001180 та ЛВ № 00181 від 12.06.2025 року стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .
У протоколах, складених стосовно позивачів, зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1 самовільно замінено віконні заповнення з дерев'яних на металопластикові всупереч їх історичного вигляду, без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, чим порушено ч. ч. 1, 2 ст. 24, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Постановою № 120 від 27.06.2025 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 3 ст. 92 КУпАП.
Постановою № 138 від 30.07.2025 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 3 ст. 92 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, у квартирі АДРЕСА_1 (пам'ятка культурної спадщини з охоронним 4760-Лв) проведено самовільну заміну віконних заповнень з дерев'яних на металопластикові всупереч їх історичного вигляду, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Співвласницями порушено режим використання пам'ятки, який має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, а також, пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця, не замінено металопластикові віконні заповнення та балконний блок на відповідні дерев'яні, що є порушенням вимоги ч. 1 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Крім того, судом встановлено, що 24.07.2025 року між Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 166/25 від 24.07.2025 року.
Пунктом 1 договору передбачено, що власник (користувач) бере на себе зобов'язання щодо охорони «Житлового будинку ХІХ ст.» - пам'ятки архітектури місцевого значення занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, охоронний № 4760-Лв, відповідно до Наказу Міністерства культури та інформаційної політики «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України від 18.01.2021 № 14, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Соломії Крушельницької, 19-а.
Строк дії цього договору встановлено на період володіння пам'яткою.
Пунктом 13 охоронного договору визначено, що з метою збереження пам'ятки (її частини) та створення належним умов для її використання власник (користувач) зобов'язаний провести такі роботи та здійснити такі заходи: відновлення віконних заповнень проводити шляхом реставрації ( у випадку необхідності заміни проводити з обов'язковим збереженням характеру членування, матеріалу, кольору, місця розташування відносно площини фасаду), замінити металопластикові віконні заповнення на дерев'яні у приміщенні кв.5а в будівлі 19а на вул. Соломії Крушельницької у місті Львові. Роботи на пам'ятці виконувати за письмовим дозволом відповідного органу охорони( під авторським наглядом) на підставі погодженої науковопроектної документації. Про початок робіт письмово повідомити Офіс охорони культурної спадщини.
У разі самовільного проведення власником (користувачем) робіт, пов'язаних з перебудовою чи переробленням, які призвели до спотворення пам'ятки, її території, їх наслідки повинні бути усунуть за рахунок власника (користувача) у строки, визначені письмовим розпорядженням органу охорони.(п.14)
У разі порушення власником ( користувачем) вимог законодавства та невиконання умов цього договору орган охорони накладає в установленому порядку на власника (користувача) штрафні санкції, а також зобов'язує власника (користувача) відшкодувати завдані ним збитки (п.15).
Крім того, в судовому засіданні за клопотанням сторони позивача було здійснено допит свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що весною-літом 2008 року він працював директором в ТВМП «Явір», яке спеціалізувалось на будівництві та торгівлі будівельними матеріалами та знаходилось у м. Снятин Івано-Франківської області. До нього звернувся керівник одного з Львівських комунальних підприємств з проханням встановити металопластикові вікна у декількох будинках у Львові. В подальшому, між сторонами були укладені відповідні договори та проведені відповідні роботи із заміни вікон. Оплата послуг проводилась безготівково. Зазначив, що пам'ятає позивачів, оскільки проводив роботи із заміни вікон у їхній квартирі. Письмових доказів на підтвердження зазначеного відсутні, оскільки сплив термін їхнього зберігання.
Мотиви прийняття рішення судом
Щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Вказаний адміністративний позов був поданий ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, начальника юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидала Віктора, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 92 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений складати протоколи та постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92 КУпАП.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, викладено. в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17, яку відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно із ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Крім того, позивачами також пред'явлено позов до відповідача - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради.
За змістом положень ч. 4ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За визначеннями, наведеними у п.7 ч.1ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з Положенням про адміністративні комісії Української РСР, яке затверджене указом Президії Верховної Ради Української РСР № 55-40-ХІ від 09.03.1988 pоку адміністративні комісії утворюються при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів.
Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Львівської міської ради є колегіальним органом, який створюється і діє відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", інших законодавчих і підзаконних актів. Технічне обслуговування та матеріально-технічне забезпечення адміністративної комісії покладається на виконавчий комітет Львівської міської ради. Адміністративна комісія користується штампом і печаткою виконавчого комітету Львівської міської ради, тобто не є окремою юридичною особою.
Під час розгляду даної справи, позивачами відповідного клопотання про заміну відповідачів до суду подано не було, Відтак, у задоволенні позовних вимог до начальника юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради слід відмовити зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування протоколів про вчинення адміністративного правопорушення
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною першою ст. 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначені висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного суду висловленими у постановах від 04.03.2019 у справі № 199/7360/17, від 10.07.2020 року у справі № 420/647/19.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірними та скасування протоколів про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 001179 та ЛВ № № 00181 від 12.06.2025 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними та скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Статтею 92 КУпАП передбачено, що порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини:
-ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини;
-порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини;
-порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території;
-проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
-ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, статтею 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 103-1, 103-2, 104, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 141, 142, 150-152, статтями, 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186, 212-1 цього Кодексу.
Враховуючи вимоги вказаних статей, саме до повноважень адміністративних комісій при виконавчих органах сільських рад належить розгляд справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, за ст. 92 КУпАП (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини).
Частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III, регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 22 цього Закону передбачено, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону (ч. 4 ст. 23 Закону).
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Аналіз наведених вище правових норм встановлює обов'язок для всіх власників пам'ятки укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього. Крім цього, використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Суд звертає увагу, що позивачі не заперечують факт заміни віконних заповнень з дерев'яних на металопластикові та не заперечили, що відповідних дозволів на проведення цих робіт вони від компетентного органу не отримували.
Доводи сторони позивачів про те, що така заміна вікон була проведена ще до укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини чи її частину не заслуговують на увагу, оскільки відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_7 , оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що віконні заповнення замінювались саме з ініціативи ЛКП «Цитадель-центр», а кошти за виконані роботи були сплачені безготівковим розрахунком між юридичними особами, матеріали справи не містять. Натомість, до справи долучено лист директора ЛМКП «Айсберг» (правонаступника ЛКП «Цитадель-центр»), відповідно до якого за період з 2008 року по даний час за кошти комунального підприємства віконні заповнення у квартирі АДРЕСА_1 не встановлювались.
Також суд не приймає доводи сторони позивачів про те, що спірні правовідносини є договірними, оскільки виникли на підставі укладеного між сторонами охоронного договору, та регулюються положеннями ЦК України.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, встановлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах вини позивачів у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини відповідальність за яке передбачено абз. 3 ст. 92 КУпАП, тобто порушено режим використання пам'ятки культурної спадщини.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що правові підстави для скасування оскаржуваних постанов № 120 та № 130 від 27.06.2025 відсутні.
Згідно приписів ст. 139 КАС України, відсутні правові підстави для стягнення судових.
Керуючись ст. ст. 268, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, начальника юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидала Віктора, адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач 1: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Позивач 2: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач 1: Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, адреса: вул. Валова, 20, м. Львів, 79008., ЄДРПОУ 26256659.
Відповідач 2: Начальник юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидал Віктор, адреса: вул. Валова, 20, м. Львів, 79008.
Відповідач 3: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Львівської міської ради, адреса: пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008.
Суддя Мироненко Л.Д.