1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11185/25 4-с/335/48/2025
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Мінаєв М.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса,
10.11.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Коциняна М.О. щодо невжиття заходів із зняття арешту з належного заявнику пенсійного рахунку № НОМЕР_1 , призначеному для отримання пенсії в АТ «Ощадбанк».
Дослідивши зміст скарги та долучені до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, виходячи з такого.
Зі змісту скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів встановлено, що заявником оскаржується бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. при здійсненні виконавчого провадження № 68541609, яке було відкрито за заявою стягувачаТОВ «Укркредитфінанс» про примусове виконання виконавчого напису № 647 від 11.01.2022, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на кредитному договорі, відомості про який відсутні.
21.10.2025 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.
На виконання цієї постанови було накладено арешт на кошти що знаходяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
Вимога ОСОБА_1 про зняття вказаного арешту була залишена приватним виконавцем без задоволення.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби урегульований у статті 74 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Як випливає із положень Розділів VI та VII ЦПК України, вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), та судовий контроль за виконанням судових рішень, - два різні процесуальні інститути, і якщо в першому випадку суду підвідомчий розгляд відповідних питань в порядку цивільного судочинства, то судовий контроль в порядку цивільного судочинства здійснюється судами лише щодо виконання судових рішень.
Зокрема, статтею 447-1 ЦПК України прямо передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання лише судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З наведеного випливає, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання не судових рішень, а виконавчих документів, виданих іншими уповноваженими органами (посадовими особами), в тому числі - виконавчих написів нотаріусів, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, юрисдикція справ щодо оскарження рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця під час виконання виконавчого напису нотаріуса належить адміністративним судам.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справах №№ 346/79/17, 263/14171/19, 820/4242/17, 213/2012/16-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 186, 260, 261, 448 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Роз'яснити скаржнику, що зазначені у її скарзі рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця підлягають оскарженню шляхом подання адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, але може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії повного тексту ухвали.
Суддя М.М. Мінаєв