Дата документу 12.11.2025
Справа № 334/8363/25
Провадження № 1-кс/334/2839/25
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду заяву адвоката ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
До слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшла заява адвоката ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, у якому просить частково скасувати арешт автомобіля «DACIA LOGAN», р.н. НОМЕР_1 в частині заборони користуватися зазначеним транспортним засобом за призначенням.
У судове засідання заявник не з'явився, надав заяву, у якій просив розглянути його заяву без його участі та задовольнити її.
У судове засідання слідчий не з'явився, надав заяву, у якій зазначив, що по кримінальному провадженню проведені усі необхідні судові експертизи, тому клопотання по суті просить розглянути на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що в провадженні ВР ЗСТСВ в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050001866 від 02.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03.10.2025 накладено арешт на автомобіль марки «DACIA LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 ..
У рамках даного кримінального провадження, було проведено усі необхідні слідчі дії.
Власником автомобіля є ОСОБА_4 , без участі якої було розглянуто клопотання слідчого про накладення арешту на вказаний автомобіль.
Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тобто, вилучене майно, відповідно до статті 167 КПК України має статус - тимчасового вилученого майна і питання тимчасово вилученого майна слід було вирішити відповідно до глави 17 КПК України з дотриманням вимог статті 22 КПК України.
Частиною другою ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Згідно ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу N 1 Європейської конвенції з прав людини.
Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого (дізнавача) на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п. п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст.1 Першого протоколу до конвенціїє запобіганнясвавільному захопленнювласності, конфіскації, експропріації таінших порушеньбезперешкодного користуваннясвоїм майном. При цьомуЄСПЛ постійновказує нанеобхідність дотриманнясправедливої рівновагиміж інтересамисуспільства танеобхідністю дотриманняфундаментальних правокремої людини (рішення усправах SperrongandLonnrothvSweden" від 23.09.82, "новоселець кийпроти України" від 11.03.2003, "Федоренко протиУкраїни" від1.06.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході досудового слідства слідчим були проведені, стосовно автомобіля, усі слідчі дії.
Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 КК України, той факт, що по кримінальному провадженню проведені усі необхідні судові експертизи, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для скасування арешту майна в частині щодо володіння (користування) транспортним засобом, залишивши арешт щодо заборони розпорядження транспортним засобом у будь який спосіб, що буде достатнім для збереження майна, та запобіжить ризикам зникнення, втрати, тощо. В тому числі місцезнаходження вилученого майна не зашкодить досудовому розслідуванню та проведенню інших слідчих (розшукових) дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.
Керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати частково арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03.10.2025 року на автомобіль марки «DACIA LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , шляхом скасування заборони власнику автомобіля, чи будь якій іншій особі користуватись вказаним автомобілем до прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, залишивши арешт щодо заборони розпоряджатись транспортним засобом у будь який спосіб.
Передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1