Справа №333/7680/25
Провадження №2/333/4568/25
Іменем України
06 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг, -
19.08.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 86 105,52 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», діючи на підставі статуту та чинного законодавства України, надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії відповідачам, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, відповідачі свої зобов'язання із своєчасної оплати за надані послуги за встановленими тарифами не виконали, внаслідок чого за останніми утворилась заборгованість у сумі 86 105,52 грн. за період з 01.10.2015 року по 30.11.2024 року.
З цих підстав, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 26.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
27.08.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній не згоден з позовними вимогами. В обґрунтування відзиву, ОСОБА_3 зазначив, що він дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не являється власником або співвласником вказаної квартири, та не проживав за вказаною адресою з липня 2006 року, тобто він не являється фактичним отримувачем наданих позивачем послуг.
06.11.2025 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строку позовної давності.
Представник позивача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві представником ОСОБА_4 зазначено про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 визнала позовні вимоги повністю та пояснила суду, що ОСОБА_2 (її бабуся) та ОСОБА_3 (рідний брат) дійсно зареєстровані за вказаною вище адресою, але протягом тривалого часу не мешкають там.
ОСОБА_1 підтвердила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та отримує послуги з надання централізованого опалення та постачання гарячої води. З розрахунком заборгованості погодилася, дійсно багато років не сплачувала кошти за надані послуги. Просила застосувати позовну давність.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, враховуючи позицію відповідачки ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, а також іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2015 року по 31.11.2024року становить 86 105,52 грн.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та отримують надані Концерном «МТМ» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру від 20.08.2025 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.05.2009 р. та 24.07.2009 р., відповідно.
Зі змісту відповіді Департаменту адміністративних послуг ЗМР на запит суду, що надійшла 22.08.2025 року, місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за вказаною вище адресою з 24.01.1990 року.
ОСОБА_2 являється співвласником зазначеної квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно даних довідки КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» щодо заборгованості за надані послуги, отримувачами послуг за вказаною адресою є відповідачі, з особовим рахунком № НОМЕР_4 .
Згідно вимог ст.ст.67, 68 ЖК Української РСР, наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання гарячої води та опалення.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з … постачання теплової енергії, постачання гарячої води …
Згідно ч.2 ст.6 вказаного Закону виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Частинами 1, 3 статті 9 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Правовідносини між Позивачем та Споживачами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 року №630 та від 21 серпня 2019 р. №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила), затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за №630, які діяли під час виникнення спірних правовідносин, вказано, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Пунктом 18 Правил, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за №630 (надалі-Правила) зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.
Відповідно до вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладений ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР №600317662 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
З 01.05.2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.
Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.
Відповідно до ч.5. ст.13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Згідно п.32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Пунктами п.35-37 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з розрахунком суми заборгованості, відповідачі мають заборгованість за послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за період з 01.10.2015 року по 30.11.2024 року в сумі 86 105,52 грн., яка добровільно ними не сплачена, що підтвердила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 .
За правилами ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу позивача не надходило.
Однак, заборгованість до теперішнього часу відповідачами не погашена.
Суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 стосовно не проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зареєстрованим його місцем проживання є саме вказана квартира, повідомлень щодо зміни місця проживання позивачу не направлялося.
Згідно з положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Посилання ОСОБА_3 на необґрунтованість позовних вимог суд також не бере до уваги, оскільки за приписами ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також, згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Будь-яких доказів ненадання (неналежного надання) КП «Водоканал» послуг з централізованого водопостачання та водовідведення ОСОБА_3 не надав, контррозрахунку заборгованості проведено не було.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.
Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідачі оплату наданих послуг не довели, будь-яких претензій щодо надання послуг позивачу не пред'явили, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 86 105,52 грн. є документально підтвердженими та нормативно обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.264 ЦПК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За приписами ст.ст.260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Позовні вимоги Концерну «МТМ» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.10.2015 року по 30.11.2024 року.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 03 квітня 2020 р. на всій території України. У подальшому він був продовжений Постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020 року, №291 від 22.04.2020 року, №343 від 04.05.2020 року, №392 від 20.05.2020 року, №500 від 17.06.2020 року, №641 від 22.07.2020 року, №760 від 26.08.2020 року, №956 від 13.10.2020 року, №1236 від 09.12.2020 року, №104 від 17.02.2021 року, №405 від 21.04.2021 року, №611 від 16.06.2021 року, №855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, №229 від 23.02.2022 року, №630 від 27.05.2022 року, №928 від 19.08.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, №1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року.
Останньою постановою дію карантину було продовжено до 30.06.2023 року.
Отже карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). У даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020 року, не є продовженими.
При застосуванні приписів пунктів 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу.
Суд враховує також ті обставини, що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо періоду заборгованості, починаючи з 02.04.2017 року припадає на час дії карантину, тому на цю заборгованість поширюються приписи пунктів 12 та 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. А тому ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачів.
Таким чином в межах строку позовної давності, з урахуванням приписів пункту 12 та пункту 19 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України, вкладається період щомісячних платежів з 01.03.2017 по 30.11.2024 року, а борг у цьому періоді згідно розрахунку становить 79 558,57 грн. (з урахуванням того, що платежі за комунальні послуги вносяться наступного місяця після надання таких послуг).
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 92,4%, тому необхідно стягнути з відповідачів судовий збір, у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: 2 238,30 грн. (2 422,40 х 92,4/100).
Керуючись ст.ст.141, 223, 258, 259, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (поточний рахунок № НОМЕР_5 у Філії АТ«Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ: 32121458) - 79 558 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 57 коп. основного боргу за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.03.2017 року по 30.11.2024 року.
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ: 32121458) - 746 (сімсот сорок шість) грн. 10 коп. судового збору.
Стягнути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ: 32121458) - 746 (сімсот сорок шість) грн. 10 коп. судового збору.
Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, код ЄДРПОУ: 32121458) - 746 (сімсот сорок шість) грн. 10 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 11.11.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод