Справа №333/7852/25
Провадження №2/333/4675/25
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»(місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
22.08.2025 року АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.10.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» (нині - АТ «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Угодою, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у встановленому порядку.
Водночас, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 39 116,47 грн.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «СЕНС БАНК», запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості та судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник АТ «СЕНС БАНК» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 до зали судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що 03.10.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «АЛЬФА-БАНК».
Того ж дня, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування та підписав Паспорт споживчого кредиту.
03.10.2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», укладеного між ним та банком.
Відповідно до вказаної оферти: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Альфа Connect»; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн.; процентна ставка за користування коштами відновлювальної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій коштів готівкою - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard DEBIT WORLD.
У свою чергу, банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до виписки з рахунка ОСОБА_1 за період з 03.10.2019 року по 25.03.2025 року, розмір встановленого кредитного ліміту неодноразово змінювався, останній раз 05.08.2022 року - збільшився до 16 392,47 грн. Відповідач здійснював переказ коштів через додаток, розраховувався кредитною карткою за товари, знімав готівкові кошти в банкоматі, поповнював карту, що підтверджує отримання відповідачем картки, оскільки проведення вищезазначених операцій є неможливим без наявності картки.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішенням про зміну найменування АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК», запис про зміну найменування позивача внесено до ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань 30.11.2022 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №631266324 від 03.10.2019, станом на 14.12.2024 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 116,47 грн., з яких: 27 353,24 грн. - прострочене тіло кредиту; 11 763,23 грн. - відсотки за користування кредитом.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження умов надання кредитних коштів відповідачу та порушення зобов'язання останнім позивач надав суду виписку по рахунку відповідача за період з 03.10.2019 року по 25.03.2025 року.
Отже, факт користування відповідачем грошовими коштами АТ «СЕНС БАНК» доведено та не спростовано відповідачем.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що АТ «СЕНС БАНК» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Водночас, суд вважає, що заборгованість по кредиту складає не 27 353,24 грн., як зазначено у позові, а 8 404,15 грн., враховуюче таке.
Судом встановлено, що позивачем фактично у суму заборгованості за кредитом нараховані та списані комісії з 03.10.2019 року по 25.03.2025 року на загальну суму 18 949,09 грн.
Однак у долучених позивачем документах, а саме: в оферті та акцепті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, розмір комісії не зазначено.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії.
Досліджуючи розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку відповідача за укладеним кредитним договором, суд звертає увагу, що банк у період з 03.10.2019 року по 25.03.2025 року безпідставно проводив списання комісії, та спрямовував їх до тіла кредиту, тим самим збільшуючи його.
А тому суми списаних коштів за цей період належить відрахувати від визначеної до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, сума заборгованості за кредитом, на думку суду, складає 8 404,15 грн. (27 353,24 грн. (прострочене тіло кредиту) - 18 949,09 грн. (сума безпідставно нарахованої комісії), яку необхідно стягнути з відповідача.
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків, що передбачені розділом ІІІ оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в обумовлені договором строки, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «СЕНС БАНК», в тому числі процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 51,56% (20 167,38х100/39 116,47), тому необхідно стягнути з відповідача судовий збір, у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог, а саме: 1 248,99грн. (2 422,40х51,56/100).
Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 265, 268, 280, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»(місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 03.10.2019 року в розмірі 20 167 (двадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 38 коп., з яких: 8 404 (вісім тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп. - прострочене тіло кредиту; 11 763 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 23 коп. - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) - 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 99 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.11.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Р.С.Холод