Єдиний унікальний номер справи 333/4568/25
Номер провадження 2/333/3269/25
іменем України
12 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання представника позивача - адвокатаСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Любченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про зменшення розміру аліментів, -
27 травня 2025 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2025 року по справі № 333/3768/25 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
В обґрунтування позовним вимог зазначено, що 12 травня 2025 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя (справа № 333/3768/25, провадження № 2-н/333/377/25, суддя Ковальова Ю.В.) видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав чинності 12 травня 2025 року і допущений до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
На момент видачі судового наказу від 12 травня 2025 року по справі N?333/3768/25 на моєму утриманні перебувають дві неповнолітні дитини від двох шлюбів (більш того, шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 на сьогодні не розірваний, відповідач свідомо не працює, син 14.05.2009 Комунарським перебуває на утриманні позивача.
На підставі виконавчого листа N?2-1796/09, виданого районним судом м.Запоріжжя, Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), здійснюється стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 на утримання моєї доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повнолітнього віку (виконавче провадження N? НОМЕР_1 від 14.01.2015.
В 2022 році ОСОБА_1 добровільно приєднався до Збройних сил України і виконував бойові завдання на передових позиціях в Луганській та інших областях. Враховуючи умови, в яких він перебував, картку, на яку надходила заробітна плата та інші надходження, він залишив відповідачу ОСОБА_2 з тим, щоб вона утримувала їхнього сина, а також перераховувала з неї грошові кошти на утримання його доньки від першого шлюбу ОСОБА_5 .
В подальшому з?ясувалось, що ОСОБА_2 грошові кошти з його картки витрачала на власні потреби, зокрема придбала і зареєструвала на себе легковий автомобіль HYUNDAI ACCENT, тому станом на 01.10.2024 заборгованість позивача зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_5 (ВП N?45979193) склала 250 903,10 грн. (станом на 21.05.2025 заборгованість частково погашена і складає 213 040,06 грн.).
Враховуючи наявність заборгованості з аліментів на доньку ОСОБА_5 , Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) продовжується стягнення з моїх доходів на користь першої дружини на утримання доньки ОСОБА_5 щомісячно у розмірі 50% всіх видів заробітку (доходів) до погашення заборгованості 250 903,10 грн., а далі - частини заробітку (доходу) шомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення донькою повнолітнього віку.
3 21.05.2024 ОСОБА_1 служить на посаді старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із-за стану здоров?я він не беру участі у бойових діях на передових позиціях, як раніше, і не отримує додаткову винагороду, все це призвело до суттєвої зміни його майнового стану.
На сьогодні позивач є непридатним для служби у підрозділах спеціального призначення, у спецспорудах і придатний до служби тільки у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Тобто, перелік місць служби, враховуючи травми позивача, обмежений і він не може, будучи мобілізованою особою, вільно обирати місце роботи/служби.
Крім заробітної плати інших доходів позивач не має, власного нерухомого або рухомого майна не має (придбаним з його виплат у 2024 році автомобілем користується виключно відповідач, фактичного доступу до нього у нього немає), тому щомісячне стягнення із заробітної плати 75% аліментів (з урахуванням погашення боргу) призведе до того, що в нього взагалі будуть відсутні кошти для існування.
Про стягнення з мене 50% всіх видів заробітку (доходів) до погашення заборгованості 250 903,10 грн. на момент подання 01.05.2025 заяви про видачу судового наказу відповідачу ОСОБА_2 було добре відомо і вона свідомо скрила цей факт.
На підставі вищенаведеного вважає, що розмір аліментів, встановлений у наказі Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2025 року по справі № 333/3768/25 повинен бути зменшений.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року передано в провадження судді Стоматова Е.Г..
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
У передбачений термін позивач надав суду відповідні додатки.
05 червня 2025 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 02 липня 2025 року.
23 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що відповідач не погоджується з позицією позивача, вважає її хибною, надуманою та такою, що не відповідає ані діючому законодавству, ані інтересам сина ОСОБА_6 та зазначає наступне. Насамперед відповідач вважає наголосити, що значна частина обставин вказаних у позові є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, що буде доведене цим відзивом та додатками до нього. Так, у своїй заяві позивач зазначає, що він у 2022 році добровільно приєднався до збройних сил України. Проте це не відповідає дійсності, оскільки він був мобілізований на загальний підставах. Зазначаючи неправдиву інформацію, що він нібито пішов добровольцем, складається враження, що позивач бажає подати себе з більш вигідного боку та справити позитивне враження. Також, цілком не відповідає дійсності твердження позивача про те, що на його утриманні перебувають дві неповнолітні дитини від двох шлюбів, оскільки його донька від першого шлюбу ( ОСОБА_5 ) проживає із матір'ю, а позивач лише частково приймає фінансову участь в її утриманні, шляхом сплати аліментів, та й ще при цьому допустив накопичування боргу цих аліментів. Наш з позивачем син ( ОСОБА_6 ) проживає зі мною та знаходиться виключно на моєму утриманні. Позивач об'єктивно не зможе довести факт знаходження на його утриманні сина ОСОБА_6 , хоча насправді це є доволі простою дією, як то надання банківських виписок про перерахування чи понесених ним витрат, пов'язаних з утриманням сина. Та й до того ж, сам факт мого звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, вже свідчить про відсутність належної участі батька в утримання сина ОСОБА_6 .
До того ж, на тлі розлучення (доки що не юридичного) та фактичного окремого проживання з позивачем, для восьмирічної дитини ця подія сталось великим психологічним та моральним стресом, у зв'язку із чим відповідач неодноразово звертались до психіатра та психолога. Такі звернення потребують не лише додаткового часу, а також додаткових коштів. Докази витрат про звернення до відповідних фахівців додаються до відзив.
Відповідач заперечує про погіршення матеріального стану у позивача. Згідно відомостям з Пенсійного фонду України, що додані позивачем до заяви, позивачем вбачається, що зміни його матеріального становища значно змінились, і саме у бік зростання, у червні-липні 2022р., тобто з часу його мобілізації. До мобілізації його місячний заробіток був трохи більшим 20 000 грн. Після мобілізації та прийняття позивачем участі у бойовий діях на передових позиціях, його дохід значно збільшився, що безумовно є розумним, справедливим та обґрунтованим. І як вбачається з цих відомостей, після припинення ним участі у бойових діях, за що нараховувалась додаткова винагорода та переведення до ТЦК та СП, його дохід повернувся майже до попереднього стану, за тією позитивною відмінністю, що місячний заробіток став складати вже більше 30 000 грн. У зв'язку з війною в Україні Держстат припинив щомісячну публікацію даних по середній зарплаті. Проте, як і раніше, публікуються щоквартальні відомості про середню зарплату за видами економічної діяльності. Крім того, відомості щодо середньої зарплати по Україні загалом продовжує публікувати Пенсійний фонд України. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії становить 19 856,19 грн. за квітень 2025 року (https://www.pfu.gov.ua/2170600- pokaznyk-serednoyi-zarobitnoyi-platy-za-2025-rik/). За березень 2025 року дохід позивача, згідно відомостей склав - 30398,48 грн. З огляду на зазначене є не зрозумілим, про яке значне погіршення йде мова, коли теперішній місячний дохід позивача є більш ніж на 30 відсотків більшим за показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а також його доходу до мобілізації. Таким чином, дохід позивача в період червня 2022 - червня 2024 років був збільшений за участь у бойових діях, що є цілком обумовленим, та приведений, так би мовити, «до первинного стану» після припинення прийняття його позивачем у бойових діях. У своїй заяві позивач зазначає, що у нього є заборгованість зі сплати аліментів на дитину від першого шлюбу, і ця заборгованість у нього виникла з вини відповідача. Також зазначає, що нібито він залишив відповідачці банківську картку, на яку надходила заробітна плата та інші надходження, з тим, щоб вона утримувала сина ОСОБА_6 , а також перераховувала з неї грошові кошти на утримання його доньки від першого шлюбу ОСОБА_5 . Вказані надумані обставини виникнення заборгованості у позивача, нібито з вини відповідача, спростовуються наступним. 1. Зобов'язання зі сплати аліментів покладені саме на позивача, про що зазначається в рішенні суду та постанові державного виконавця про стягнення аліментів. Про можливість перекладання позивачем свого обов'язку з перерахування на будь-яку іншу особу, у вищевказаних документах не йдеться. 2. Позивач не передавав свою банківську картку відповідачу, що спростовується випискою по надходженням по картці/рахунку відповідача. З даної виписки вбачається, що позивач через додаток «Приват24» перераховував зі своєї картки на картку відповідача систематично певні суми. Так, наприклад: 07.12.2022р. переведено від позивача 17050,00 грн. (комісія банку 50 грн); 12.01.2023р. переведено від позивача 18 050,0 грн. (комісія банку 50 грн); 21.02.2023р. переведено від позивача 20 050,00грн. (комісія банку 50 грн) і т.д.. Цілком вочевидь, що картку позивач не залишав відповідачеві. Це доводить (свідчить), що він не був позбавлений можливості особисто через додаток «Приват24» самостійно сплачувати належні аліменти на доньку ОСОБА_5 . 3. У своїй заяві позивач також зазначив, що «в подальшому з'ясувалось, що ОСОБА_2 грошові кошти з моєї картки витрачала на власні потреби, зокрема придбала і зареєструвала на себе легковий автомобіль HYUNDAI ACCENT, тому станом на 01.10.2024 моя заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_5 (ВП №45979193) склала 250 903,10 грн…». З цього приводу слід відмітити, що відповідач придбала вказаний автомобіль, безумовно лише після відповідного обговорювання та погодження з позивачем. Автомобіль HYUNDAI ACCENT не є особистою власністю відповідача, а є їх спільною сумісною власністю, про що сам позивач зазначає у поданій до Комунарського районного суду м. Запоріжжя 04.06.2025р. позовній заяві про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації. Автомобіль придбаний та використовувався виключно для потреб сім'ї, тим більш у умовах бойових дій на території України та знаходження фактично у прифронтовій зоні, що надає певної мобільності у надзвичайної ситуації. Відповідач не використовував перераховані грошові кошти на власні потреби, придбаваючи чи-то прикраси для себе або речі особистої гігієни тощо, що може побічно підтвердити відсутність у позивача будь-яких доказів стосовно цього. Кошти витрачались виключно на потреби сім'ї, враховуючи, що на той час вони проживали разом і фактично перебували однією родиною.
Позиція відповідача щодо залишення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини. Наразі, сумісний з позивачем син, з метою фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, вже на протязі чотирьох років відвідує на платній основі футбольну секцію, про що відомо позивачу. Крім того, вивчає англійську мову, за відповідну плату відвідує репетитора, про що також відомо позивачу. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач наразі сплачує: - 1/4 - аліменти на дитину від першого шлюбу ( ОСОБА_5 ); - 1/4 - заборгованість з аліментів на дитину від першого шлюбу, яка виникла у зв'язку із приховуванням ним збільшення його доходів та ухиленням від сплати; - 1/4 - аліменти на дитину від другого шлюбу ( ОСОБА_6 ). Зменшення розміру аліментів на утримання дитини від другого шлюбу до 1/6 частини доходу, безумовно буде виключати поняття «надання матеріальної допомоги кожній дитині на рівних умовах». Саме тому, що є обґрунтованим, судом і було залучено до участі у справ у якості третьої особи одержувач аліментів від першого шлюбу. Позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12 травня 2025 року по справі №333/3768/25 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому і незаконними.
25 червня 2025 року від третьої особи ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення та додаткові пояснення у справі. В обґрунтування зазначено, що з копій документів, наданих до позову не вбачається погіршення матеріального становища позивача, окрім того, останній звернувся до суду із заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , також відсутні відомості щодо погіршення його стану здоров'я. Напроти у відзиві на позов ОСОБА_2 надала підтвердження того, що малолітній ОСОБА_7 має проблеми із здоров'ям. Наявність у позивача заборгованості по аліментам на утримання ОСОБА_8 є лише його навмисною недбалістю та уникнення обов'язку, передбаченому ст. 181 СК України, і не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2024 року № 9380 капітан за мобілізацією ОСОБА_1 призваний у травні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, з цього часу позивач був військовослужбовцем і відповідно аліменти на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повинні були відраховуватись саме з військової частини. Проте, згідно виписки по рахунку ОСОБА_3 за період з 01.06.2022 року по 01.06.2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (картка для сплати аліментів) переказ коштів здійснювався з КП «Універс» ЗОР, хоча заробітну плату та винагороду боржник ( ОСОБА_1 ) отримував як військовослужбовець і саме із цих доходів повинно було здійснюватись відрахування аліментів. Зазначену виписку було надано до виконавчої служби і вже з врахуванням сплаченої суми була нарахована наявна заборгованість.
26 червня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування зазначено, щодо виникнення заборгованості зі сплати аліментів на доньку від першого шлюбу ОСОБА_5 . До мобілізації в 2022 році я працював в Комунальному підприємстві «Універс» Запорізької обласної ради. В цьому ж КП працювала головним юрисконсультом і відповідач ОСОБА_2 . Виконавчий лист N?2-1796/09, виданий 14.05.2009 Комунарським районним судом м. Запоріжжя, та постанова про відкриття виконавчого провадження N?45979193 від 14.01.2015, винесена Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення з мене на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 аліментів у розмірі частини від усіх видів мого заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повнолітнього віку, перебував на виконанні в КП «Універс» ЗОР і щомісячно з його заробітної плати здійснювалось відрахування аліментів.
До 19 липня 2022 року за мобілізованими на військову службу працівниками зберігався середній заробіток, проте ця гарантія була скасована на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 N? 2352-IX.
До позовної заяви додано довідку форми ОК-7, яка підтверджує, що до липня 2022 року в КП «Універс» ЗОР зберігався за позивачем середній заробіток.
КП «Універс» ЗОР повинно було у липні 2022 року повідомити виконавчу службу про припинення стягнення аліментів на доньку та повернути виконавчий лист ОСОБА_3 (третя особа по справі). Але цього зроблено не було, оскільки директором КП «Універс» ЗОР з 2001 року до вересня 2024 року працював ОСОБА_10 - батько відповідача. Натомість, для приховування моїх справжніх доходів від ОСОБА_3 (третя особа по справі), КП «Універс» ЗОР продовжувало перераховувати на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі, що дорівнювала 25% заробітної плати, яку я отримував в КП «Універс» ЗОР до мобілізації. Отримання цих коштів підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку ОСОБА_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період 07.06.2022 - 08.05.2024. майже одразу після переведення на службу до .Запоріжжя, а саме 10.06.2024 я звернувся до КП «Універс» ЗОР з заявою про звільнення.
Додатково 11.06.2024 я направив заяву до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що зараз отримую заробітну плату в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виконавчий лист виконавцем одразу був спрямований до місця моєї служби. Згодом до місця моєї служби надійшло уточнення від 14.10.2024 N?9876915 до постанови державного виконавця N?45979193 від 14.06.2024 про стягнення 250903,10 грн. боргу зі сплати аліментів, який утворився завдяки неповерненню виконавчого листа КП «Універс» 30Р до виконавчої служби після моєї мобілізації, та який разом з аліментами відраховується наразі із моєї заробітної плати - всього 50% від заробітної плати.
Директор КП «Універс» ЗОР та батько відповідачки ОСОБА_11 (як посадова особа КП) неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення підприємством вимог Податкового кодексу України. Працівниками КП «Універс» ЗОР (директор, бухгалтерія) систематично порушувались вимоги законодавства, що, в свою чергу, призвело до того, що в нього накопичився борг з виплати аліментів на доньку від першого шлюбу, про який він дізнався в 2024 році, і який поступово погашає шляхом відрахування 25% від його заробітної плати (плюс 25% аліментів).
До відзиву відповідач, не зазначаючи мети, додала виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого вона зареєстрована з 24.04.2024 фізичною особою-підприємцем, основний вид економічної діяльності - 69.10 діяльність у сфері права.
Доказів отримання доходу від підприємницької діяльності, який би дозволяв їй утримувати сина, відповідач не надала.
Також, відповідач зазначила, що її витрати на професійну правничу допомогу, пов?язану з розглядом цієї справи, складають 10 000 грн.
Враховуючи, що відповідачка здійснює діяльність у сфері права, тобто має відповідні знання та досвід, надає платні послуги, не зрозуміло навіщо їй звертатись до сторонніх осіб та оплачувати їх послуги саме з цього виду діяльності.
Тільки з доданих відповідачем довідок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свідчить, що з березня 2022 року по грудень 2024 року з картки позивача відповідач отримала 1 219 754 грн.
Від утримання сина ОСОБА_1 не ухиляється і добровільно перераховує грошові кошти на його утримання. З сином позивач не припинив спілкуватися - ми зустрічаємось без присутності відповідачки та проводимо разом вільний час (відповідно до його побажань), у нас були добрі, довірчі відносини. Такі, як і повинні бути між батьком і дитиною. Зустрічі бувають не часті, оскільки я перебуваю на військовій службі. В даний час син не хоче зі мною зустрічатись взагалі, оскільки після початку судового процесу з розлучення відповідачка налаштовує сина проти нього.
Щодо витрат на психолога та психіатра - додані скріншоти з месенджеру про голосові повідомлення тривалістю від 28 секунд до 2 хвилин не є доказами надання та оплати професійної консультації психолога, тим паче саме для ОСОБА_6 . Також не зрозуміло чи має співрозмовник зі скріншотів взагалі будь-яке відношення до психології.
Щодо онлайн-консультації доказового психіатра: тривожність у сина, як зазначено у висновку онлайн-роз?яснення доказового психіатра від 24.03.2025 зі слів матері, присутня з раннього віку і вона не пов?язана з розлученням з відповідачкою. Більш того, в Україні четвертий рік продовжується війна, місто є прифронтовим, тому досить зрозуміло, що дитина боїться темноти і має страшні думки перед сном. Доказів оплати онлайн-послуг доказового психіатра відповідачкою також не надано.
3. Щодо майнового стану позивача
3 21.05.2024 ОСОБА_1 служить на посаді старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із-за стану здоров?я він не бере участі у бойових діях на передових позиціях, як раніше, і не отримує додаткову винагороду, все це призвело до суттєвої зміни його майнового стану.
30 червня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 липня 025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі на підставі доводів зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.
У судове засідання відповідач не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі доводів зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судове засідання третя особа не з'явилась, але у письмових поясненнях міститься вимога про розгляд справи без її участі, при ухвалені рішення просить суд врахувати письмові пояснення та додаткові.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 15 СК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до судового наказу виданого Комунарським районним судом міста Запоріжжя від 12 травня 2025 року, вирішено Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
На виконанні у Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 45979193 від 14 січня 2015 року з примусового виконання виконавчого листа №2-1796/09 виданий 14 травня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліментів у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 05 березня 2009року та до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 45979193, ОСОБА_1 станом на 21 травня 2025 року має заборгованість зі сплати аліментів складає 213 040,06 грн.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 має захворювання пов'язанні з проходженням військової служби. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року встановлено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З змісту п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки на його утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, має заборгованість по сплаті аліментів та погіршився стан здоров'я.
Згідно із ч.1, 2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, відповідно до вищевказаних положень законів, при стягненні аліментів допускається загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника до 70 відсотків. Обмеження, встановлені вказаними вище нормами, передбачені при відрахуванні із заробітної плати при виконанні судових рішень, визначають межі стягнення державним виконавцем аліментного платежу під час кожної виплати заробітної плати платнику аліментів.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо твердження позивача, щодо погіршення стану здоров'я, на підтвердження якого було надано довідку військово-лікарської комісії, суд критично оцінює, оскільки позивачем не надано суду доказів понесення ним фактичних витрат на лікування у зв'язку з встановленими діагнозами, розміру цих витрат, конкретного періоду їх понесення.
З змісту постанови Верховного суду від 16 вересня 2020 року по справі N 565/2071/19 вбачається, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, суд вважає, що позивач не надав доказів того, що його матеріальний стан погіршився.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ураховуючи встановлені судом обставини, які стосуються матеріального стану відповідача, розміру витрат, які несе відповідач на утримання дитини, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, а також те, що позивач зобов'язаний також надавати матеріальну допомогу ї іншим своїм дітям, суд вважає, що позивач має можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі частини з усіх його доходів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Посилання представника позивача в процесі судового розгляду на те, що розмір аліментів, які стягнути з позивача на утримання дітей є занадто великими, суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що належне утримання дитини не є правом батька, а є його обов'язком.
Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своєї дитини і для суспільства в цілому.
Отже за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів на утримання дітей, задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення своїх особистих витрат та за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 188, 192 СК України ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов