Справа № 172/2068/25
Провадження № 2/317/2195/2025
10 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Б до ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
07.11.2025 р. на адресу Запорізького районного суду Запорізької області з ухвалою судді Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 р. надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 р. вказана цивільна справа надійшла у провадження судді Запорізького районного суду Запорізької області Каряки Д.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийняття до провадження судом, якому вона надіслана.
Частиною 12 ст. 33 ЦПК України, встановлено: у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем АТ КБ «Приватбанк», в особі представника Меркулової В.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу Васильківського районного суду Дніпропетровської області надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 49 994,81 грн., а також стягнення понесених судових витрат зі сплати судового збору 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що справа не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області із наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За загальними правилами підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви адресою місця перебування відповідача ОСОБА_1 зазначена адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно відповіді, отриманої 08.09.2025 р. Васильківським районним судом Дніпропетровської області з Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, відповідач ОСОБА_1 з 20.12.2023 р. перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб. Був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.2023 р.
Суддею Васильківського районного суду Дніпропетровської області 06.10.2025 р. постановлено ухвалу про передачу вказаною цивільної справи для розгляду за підсудністю до Запорізького районного суду Запорізької області.
Відповідно до п. 2 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2016 року №646, єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб це автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.
Крім того, у своєму роз'ясненні від 02.09.2022 року Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Винятком є встановлення факту смерті.
Таким чином, виходячи з положень ст. 5 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Висновок про те, що довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання перебування особи під час визначення підсудності розгляду справ, відповідає викладеним позиціям у постановах Верховного Суду від 29.07.2019 року у справі №409/2636/17, від 02.09.2019 року у справі №753/20939/17, провадження №61-12898св18.
Тобто, наявна в матеріалах справи інформація Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, є належним доказом того, що на момент звернення до суду з позовом відповідач, як переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.2023 р. що знаходиться у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Відтак, місцевим судом, який здійснює повноваження у межах територіальної юрисдикції Шевченківського району м. Запоріжжя є Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
З наведеного слідує, що підсудність справи була визначена помилково.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вищевказана цивільна справа територіально не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області, а підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для передання даної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 259, 260 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Б до ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя: Д.О. Каряка