Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 646/5179/25
Провадження № 2/644/3552/25
12.11.2025
12 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
одноособово, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (юридична адреса: 62702, Харківська обл., Куп'янський р-н, с-ще Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8, ЄДРПОУ 45150619) про визнання права власності на житловий будинок,
1.Стислий виклад:
1.1.позиції позивача
03 червня 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /позивач), в особі представника - адвоката Шемет Оксани Володимирівни, яка діє на підставі ордеру серії АХ № 1264190 від 02.06.2025, через систему «Електронний суд» звернулась до Основ'янського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського р-ну, Харківської області (надалі за текстом - Дворічанська селищна військова адміністрація Куп'янського р-ну Харківської обл./відповідач), предметом якої є: визнання права власності на будинок АДРЕСА_2 , та має загальну площу 99,4 кв. м, житлову площу 64,4 кв. М.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що володіє на праві приватної власності житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 13.01.1994, який зареєстровано в Реєстрі під номером 29 Державним нотаріусом Зашивайко Н.Г., та зареєстровано у Дворічанському БТІ за номером 1588 від 31.01.1994 в реєстраційній книзі №6.
ОСОБА_1 своє право власності на житловий будинок не зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який розпочав діяти з 01.01.2013.
02.04.2025 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, з метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 08.04.2025 № 78269114 у здійсненні реєстрації права власності ОСОБА_1 відмовлено.
За результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей з Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. У зв'язку з чим державним реєстратором направлено запит до органу, який відповідно до законодавства проводив реєстрацію права власності до 2013 року та до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області. Державним реєстратором отримано відповідь від Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, в якій зазначено, що приміщення, де розташувалося КП, пошкоджене, архівні документи залишилися у приміщенні, підприємство не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано частково, інша - знаходиться в зоні бойових дій. Отже, проведення державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , неможливо.
1.2.заперечень відповідача
Дворічанська селищна військова адміністрація Куп'янського району Харківської області не скористалася процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Індустріального районного суду м. Харкова від 08.07.2025, подати відзив на позов, чи спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві (а.с. 38-41), заразом, представником відповідача, в особі начальниці Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області - Турбаби Галини Григорівни, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 57), надано до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в якій відповідачем зазначено, що Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 55-56).
2. заяви, клопотання
Представником Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області - Турбабою Г.Г., 28.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують (а.с. 55-57).
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 03.06.2025 справа № 646/5179/25 визначена на розгляд судді Клімової С.В. Основ'янського районного суду м. Харкова (а.с. 28).
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 04.06.2025 справу передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова (а.с. 29).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.06.2025 справа № 646/5179/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 35).
Згідно ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Вимоги заявлено щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: будинок АДРЕСА_2 , яка належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 399/0/15-23 від 20.04.2023, з 01.05.2023 змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Шевченківського районного суду Харківської області та Дворічанського районного суду Харківської області на Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Відповідно до Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», найменування Орджонікідзевського районного суду міста Харкова змінене на Індустріальний районний суд міста Харкова.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 08.07.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/5179/25 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 38-41).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 31.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 70).
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовільнити.
Представник Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву, у якій вона просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 55-56).
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виник спір, що пов'язаний з фактичною втратою позивачем правовстановлюючих документів через тимчасову окупацію території України, невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність правовстановлюючих документів та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.
Суд установив, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 13.01.1994, який зареєстровано в Реєстрі під номером 29 Державним нотаріусом Зашивайко Н.Г., та зареєстровано у Дворічанському БТІ за номером 1588 від 31.01.1994 в реєстраційній книзі №6 (а.с. 13-14)
Право власності на зазначений вище будинок зареєстроване в Дворічанському бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 220615071) інвентаризаційна справа № 130, про що свідчить запис у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складений 09.01.2020, згідно якого будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 перейшов у власність до ОСОБА_1 (а.с. 19-24).
Суд звертає увагу, що з рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78269114 від 08.04.2025 вбачається, що 02.04.2025 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою № 66172647 щодо державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Як на підставу виникнення права власності до заяви подано договір купівлі-продажу житлового будинку від 13.01.1994. За результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей з Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. У зв'язку з чим державним реєстратором було направлено запит до органу, який відповідно до законодавства проводив реєстрацію права власності до 2013 року та до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (а.с. 17-18).
Державним реєстратором отримано відповідь від Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, в якій зазначено, що приміщення, де розташувалося КП «Дворічанська БТІ», пошкоджене, архівні документи залишилися у приміщенні, підприємство не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано лише частково, інша - знаходиться в зоні бойових дій. Враховуючи вищевикладене, державним реєстратором відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17-18).
З копій паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 27.02.1998 Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області, вбачається, що місце проживання позивача з 11.11.1987 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9-12).
У судовому засіданні 12 листопада 2025 року судом оглянуто оригінали документів, зокрема: договір купівлі-продажу житлового будинку від 13.01.1994, який зареєстровано в Реєстрі під номером 29 Державним нотаріусом Зашивайко Н.Г., та зареєстровано у Дворічанському малому держпідприємстві технічної інвентаризації на праві особистої власності за номером 1588 від 31.01.1994 в реєстраційній книзі №6 та технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , що складений 09.01.2020 КП «Дворічанське бюро технічної інвентаризації (ЄДРПОУ 220615071) інвентаризаційна справа № 130 (а.с. 19-24); заслухано думку позивача ОСОБА_1 , який підтримав вимоги позову та просив його задовольнити, пояснивши, що правовстановлюючі документи на майно неможливо отримати у зв'язку з пошкодженням архівів в результаті воєнних дій, де ці документи зберігались, крім цього КП «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» не проводить діяльності, так як територія Дворічанської селищної громади деокуповано лише частково, інша - знаходиться в зоні активних бойових дій, тому, крім як у судовому порядку відновити іншим чином документи є неможливим.
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Судом установлено, що позивачем набуте право власності у 1994 році, а відносини права власності на нерухоме майно цього часу регулювалися ЦК УРСР 1963 року, Закон України «Про власність», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 тощо. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак, ураховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі, зокрема, договору, предметом якого є нерухоме майно чи його дубліката, здійснити реєстрацію права власності на будинок, не вбачається за можливе, оскільки наявні в позивача документи не відповідають вимогам встановленим Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки позивач не здійснив реєстрацію житлового будинку згідно вказаного закону, який почав діяти з 01.01.2013.
У цій справі позовні вимоги стосуються правовідносин, що пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки системний аналіз матеріалів справи свідчить про наявність спору між сторонами, що пов'язаний з фактичною втратою позивачем правовстановлюючих документів через тимчасову окупацію території України, невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність правовстановлюючих документів та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності, що регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі за текстом - Закон № 1952-IV).
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні [див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» [Веуеіег v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000} (п.40).
У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суду зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном.
Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою [див., серед інших джерел, рішення у справах «0С0БА_12 проти Італії» [ВП], заява N п. AA,ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року] [п.1];.... перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним [див.рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п.SS,ECHR 1999-П].
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За загальним правилом, передбаченим статтею 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і надалі у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 3 Закону № 1952-IV визначає, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Правовий статус і компетенція державного реєстратора передбачені у статті 10 Закону № 1952-IV. За приписами пунктів 1, 2 частини третьої цієї статті державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з яким закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
За статтею 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: прийняття/отримання документів для державної реєстрації, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав; відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єкти цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону № 1952-IV).
У статті 24 Закону України № 1952-IV визначено перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Зокрема, у пункті 5 частини 1 цієї статті зазначено, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено, якщо є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Частиною другою статті 24 Закону № 1952-IV, встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
За пунктом 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV підставою для державної прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 12 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року за № 1127 (надалі за текстом - Порядок) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор, зокрема використовує відомості Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 18 Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі 916/1608/18 зазначила, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
У цій справі позовні вимоги стосуються правовідносин, що пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону № 1952-IV).
Отже, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Судом установлено та взято до уваги, що право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 набуте та зареєстроване у 1994 році на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.01.1994 року, який зареєстровано в Реєстрі під номером 29 Державним нотаріусом Зашивайко Н.Г., та зареєстровано у Дворічанському малому держпідприємстві технічної інвентаризації на праві особистої власності за номером 1588 від 31.01.1994 в реєстраційній книзі №6 (а.с. 75-76), тобто виданим та посвідченим органом, що здійснював реєстрацію права власності станом на 1994 рік, з відповідними відмітками про реєстрацію переходу права власності, що свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації будинку.
Крім цього, суд бере до уваги, що місце проживання позивача згідно з даними паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 27.02.1998 Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12), що також підтверджується відповіддю № 2001408 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 12.11.2025 (а.с. 73), відповіддю № 2001421 з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.11.2025 (а.с. 72), з якої вбачається дата реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.11.1987, а також довідкою № 6331-5003368493 від 17.07.2024 про взяття на облік ВПО (а.с. 74), з якої вбачається дата реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , до надання йому статусу ВПО.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (Постанова КГС ВС від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).
З огляду на викладене вище, суд дійшов переконання, що відомості з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, Єдиного державного демографічного реєстру, паспорту громадянина України НОМЕР_2 та довідки № 6331-5003368493 від 17.07.2024 про взяття на облік ВПО (а.с. 12, 72-74), видані на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належним чином підтверджують реєстрацією проживання позивача у будинку АДРЕСА_2 , а договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований у Дворічанському малому держпідприємстві технічної інвентаризації на праві особистої власності за номером 1588 від 31.01.1994 в реєстраційній книзі №6 (а.с. 75-76), та технічний паспорт на житло від 09.01.2020 (а.с. 77-84), належним чином підтверджують право власності позивача на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд враховує, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на спірний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірний будинок у Дворічанського БТІ з тимчасово окупованої території (с-ще. Дворічне Куп'янський р-н, Харківська області) наразі неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
7.Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 024,00 грн (а.с. 25), заразом позивачем не ставиться питання про стягнення суми сплаченого судового збору з відповідача, тому суд дійшов переконання, що судові витрати з відповідача не стягуються
Отже, враховуючи викладене вище, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , та має загальну площу 99,4 кв. м, житлову площу 64,4 кв. м.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_3 .
Відповідач - Дворічанської селищної військової адміністрації Куп'янського району Харківської області, юридична адреса: 62702, Харківська обл., Куп'янський р-н, с-ще Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8, ЄДРПОУ 45150619, ел. пошта dvorselrada@ukr.net, тел. +380637070219.
Суддя Д.Г. Паляничко