Суддя Шевченко С. В.
Справа № 644/8403/23
Провадження № 2/644/1523/25
12.11.2025
іменем України
03 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., за участі: представників позивачки адвокатів Бондаренко О.В. та Селезень С.В., представника відповідача адвоката Бережнової Ю.Є., секретаря с/з Рибалка В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Позивачка пред'явила в суд вказаний вище позов, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на нежитлові приміщення технічного поверху № 5,5 а та № 4а, що знаходяться над вказаними квартирами та на квартиру АДРЕСА_3 . За відповідачем позивачка просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_4 та на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
В обґрунтування вимог позивачка посилалася на те, що вказане вище майно було набуте в період шлюбу з відповідачем і є їх спільною сумісною власністю. Після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між нею та ОСОБА_2 виник спір щодо порядку поділу майна, яке є у їх спільній сумісній власності. Щодо визначеного позивачкою порядку поділу майна, то остання зазначала, що вона проживає із двома дітьми у квартирах АДРЕСА_6 , відтак виділення цих квартир у її власність буде відповідати інтересам як її, так і дітей.
Представники ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали.
Відповідач, який діяв через свого представника, не оспорював той факт, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін, як майно набуте в період шлюбу, проте заперечував щодо запропонованого позивачкою порядку його поділу. ОСОБА_2 було запропоновано кілька альтернативних варіантів поділу майна.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позицію відповідача щодо порядку поділу майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.04.2003 року перебували у шлюбі. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.09.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.
ОСОБА_1 є власницею: квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , нежитлових приміщень технічного поверху № 5,5 а та АДРЕСА_7 , що знаходяться над вказаними квартирами; квартири АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_4 та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_5 .
Сторонами, зокрема відповідачем, визнається та обставина, що наведене вище майно набуте в період шлюбу і є їх спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відсутність обґрунтованого сумніву у достовірності обставин, викладених в позовній заяві, а також добровільне визнання відповідача того факту, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, є підставою, яка звільняє від доказування позивача обставин набуття нерухомого майна в період шлюбу.
Вирішуючи питання порядку поділу спільного майна сторін, суд виходить з викладеного нижче.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зважаючи на те, що судом у цій справі не встановлено якихось виключних обставин, які б давали підстави для поділу майна у спосіб, запропонований позивачкою, суд доходить висновку, що справедливим порядком поділу спільного сумісного майна сторін буде виділення у власність кожного рівної кількості квартир та нежитлових приміщень та визнання за кожним в рівних частках права власності на домоволодіння.
Виділяючи в порядку поділу спільного сумісного майна ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_8 , нежитлове приміщення технічного поверху № 5,5а, що знаходяться над квартирою АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_4 , суд бере до уваги, що його сумарна вартість перевищує вартість майна, яке суд виділяє ОСОБА_1 на 23 180 грн, відтак з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація вартості її частки у праві спільної сумісної власності на майно, яка перейшла на користь відповідача.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явленні до суду позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 13 420 грн, що дорівнювало 5 прожитковим мінімумам на одну працездатну особу, оскільки 1% від ціни позову становив суму більшу ніж 5 прожиткових мінімумів.
Відтак, зважаючи на те, що позов судом задовольняється хоча й частково, оскільки судом обраний інший порядок поділу спільного сумісного майна сторін, це не впливає на розмір витрат позивачки, які нею понесені при оплаті судового збору, відтак вони підлягають відшкодуванню на її користь за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76, 81, 141, 242-246, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення технічного поверху № 4а, що знаходяться над квартирою АДРЕСА_9 ;
квартиру АДРЕСА_3 .
В порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
квартиру АДРЕСА_8 та нежитлове приміщення технічного поверху № 5,5а, що знаходяться над квартирою АДРЕСА_1 ;
квартиру АДРЕСА_4 .
В порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за ОСОБА_1 на 1/2 частки та за ОСОБА_2 на 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 23 180 грн та 13 420 грн в якості компенсації судових витрат на оплати судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складений 12.11.2025 року.
Суддя С.В. Шевченко