Справа № 308/15486/25
12 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді Хамник М.М. за участі секретаря судового засідання Камілла В.Я., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кравченко Т.М., представника відповідача Голубки І.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження,
Адвокат Кравченко Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 26.09.2025 начальником Ужгородського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області за адресою с. Кінчені Ужгородського району Закарпатської області, вул. Шевченка, 60, було прийнято рішення № 212313010009484 про примусове повернення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, у зв'язку з тим, що 26.09.2025 року його було виявлено за адресою АДРЕСА_1 , який після закінчення дозволеного йому терміну перебування на території України, ухилився від виїзду та перевищив дозволений строк перебування в Україні на 90 днів.
Вказує, що рішення прийняте з порушенням вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та міжнародних зобов'язань України.
Пояснює, що він, має обставини, які перешкоджають поверненню, зокрема: наявні сімейні зв'язки, оскільки відповідно до копії Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 виданого 01.08.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, між гр. Азербайджану ОСОБА_1 та гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.11.2022 року укладено шлюб. Від даного шлюбу, мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який разом з ними проживає та являється громадянином України. Видворення батька дитини може спричинити сильну психологічну травму для дитини та його дружині, позбавить дитину батьківського піклування та створить матеріальні труднощі у забезпеченні дитини матір'ю.
Крім того, гр. Азербайджану ОСОБА_1 , перебуваючи в Україні, працював, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом 305956470449 здійснював підприємницьку діяльність, сплачував податки в Україні та забезпечував свою сім'ю. На даний час, не має можливості працювати, у зв'язку із скасуванням посвідки на тимчасове проживання.
Також зазначає, що під час ухвалення рішення гр. Азербайджану ОСОБА_1 не було забезпечено перекладача та не надано реальної можливості захисту прав, складання 26.09.2025 року Протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЗК 001978 головним спеціалістом Ужгородського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Бабич Юліаною Степанівною, відбулося без захисника особи іноземця
На підставі викладеного просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення №212313010009484 Ужгородського відділу № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про примусове повернення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач надав відзив на позов, згідно з яким заперечує проти заявлених позовних вимог, вказуючи, що 26 вересня 2025 о 12 год. 00 хв., в місті Ужгород по вул. Баб'яка, 50, в ході проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант» спільно з ПОРВ (з.м.д. Ужгород) 94 прикз., співробітниками УСР в Закарпатській області ДСР НПУ був виявлений за адресою АДРЕСА_1 гр. Азербайджану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного терміну перебування на території України, ухилився від виїзду та перевищив дозволений строк перебування в Україні, чим порушив вимоги пп 1 п 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого ПКМУ від 15.02.2012 р. № 150. У ході з'ясування обставин перебування позивача в Україні встановлено, що позивач проживає на території України без документів на право проживання/перебування .
Надалі, 26 вересня 2025 року, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийнято рішення № 2123130100019484 про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надано строк для добровільного повернення до 25.10.2025 року. Із вказаним рішенням позивач ознайомлений, а також йому роз'яснено його права та обов'язки, зокрема з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», про що свідчить відповідний особистий підпис позивача у відповідній графі рішення № 2123130100019484 про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування на території України до підрозділів ДМС України в Закарпатській області щодо продовження термінів перебування на території України відповідач не звертався. З заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземець не звертався. Таким чином, підстав для подальшого перебування в Україні в останнього немає та знаходиться на території України з порушенням вимог чинного міграційного законодавств.
Зазначає, що наведені в позовній заявів обставни спростовуються та не можуть бути визнані такими які перешкоджають поверненню позивача до країни походження або третьої країни іноземня або особи без громадянства. На даний момент, позивач перебуває на території України не маючи на це законних підстав чи дозвільних документів. Статусу біженця чи особи. яка потребує додаткового захисту позивача на даний момент не має. Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на яке посилається позивач у даному позові, останнім на момент звернення до суду із даним позовом так і не було оскаржене, хоча чинне законодавство України надає таку можливість кожному. Також вказує, що позивач, згідно відомостей, які містяться у підсистемі «Аркан», після скасування посвідки кілька разів покидав та повертався на територію України, зокрема востаннє повернувся на територію України 09.04.2025 року, і станом на момент подання позову перевищив визначений законом термін перебування на території України не маючи на це жодних законних підстав та дозвільних документів.
Вважає, що рішення Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області № 2123130100019484 про примусове повернення з України позивача від 26 вересня 2025 року приймалось з урахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним, а вимоги позивача - незаконними та необґрунтованими, які спрямовані лише на затягування виконання даного рішення та продовження перебування на території України без жодних на це підстав
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025, заяву про забезпечення позову - задоволено. Зупинено дію рішення Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 2123130100019484 від 26.09.2025 року громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання його покинути територію України у термін до 25.10.2025 року - до набрання рішенням у справі № 308/15486/25 законної сили.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги на підставі поданих суду доказів
Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що позивач тривалий період часу перебуває на території України без будь-яких документів для іноземця, що дають право законно перебувати на території України. Дії громадянина Азербайджану ОСОБА_1 порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме вказаний іноземець ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, порушив правила перебування в Україні, тобто проживав без документів на право проживання в Україні.
Заслухавши учасників дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Позивач просить поновити строк на звереннян до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області № 2123130100019484 від 26.09.2025.
Враховуючи наведені позивачем доводи для поновлення процесуального строку для звернення до суду, суд вважає, що процесуальний строк звернення із заявою про оскарження рішення позивачем пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Азерйбаджан, що підтверджується копією паспорта громадянина Руспубліки Азербайджан, зі строком дії до 15.06.2027.
Рішенням ГУ Державної міграційної служби України в Закарпатські області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 18.03.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЗК №001978 від 26.09.2025 року вбачається, що 26.09.2025 о 12 год. 00 хв., за адресою в АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » спільно з ПОРВ (з.м.д. Ужгород) 94 прикз., співробітниками УСР в Закарпатській області ДСР НПУ був виявлений за адресою АДРЕСА_1 гр. Азербайджану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного терміну перебування на території України, ухилився від виїзду та перевищив дозволений строк перебування в Україні, чим порушив вимоги п. 1 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого ПКМУ від 15.02.2012 р. № 150.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЗК №001992 від 26.09.2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягненняу виді штрафу у розмірі 3 400 грн, за перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 90 днів.
Копією квитанції № 6587581 від 03.10.2025 підтверджується, що ОСОБА_7 сплатив адміністративний штраф в розмірі 3400,00 грн.
Згідно з рішенням № 2123130100019484 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 26.09.2025, вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 25.10.2025.
Вказане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , був виявлений за адресою АДРЕСА_1 , який після закінчення дозволеного терміну перебування на території України, ухилився від виїзду та перевищив дозволений строк перебування на 90 днів.
З вказаним рішенням позивач ознайомився 26.09.2025, що підтверджується його особистим підписом.
Також в матеріалах справи наявна копія сввдоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з якого вбачається, що позивач 19.11.2022 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , у позивача та гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .
Згідно з довідки №2110-000020871 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув громадянство України, на підставі ч.1 ст.7 ЗУ «Про громадянство України».
Позивач звернувся до суду з даним позовом, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням №7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 25.04.2023.
Позивач, не погоджуючись із рішенням № 2123130100019484 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 26.09.2025 звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон № 3773-VI), а також міжнародними нормами.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною першою, третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - Порядок №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території :
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.
Частинами першою, другою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Як встановлено із матеріалів справи, позивач проживає на території України без документів на право проживання (перебування).
18.03.2025 рішенням ГУ Державної міграційної служби України в Закарпатські області №21011500106855, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 .
Начальником відділу №2 ГУ ДМС України в Закарпатській області Калабіга К.М. щодо позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МЗК № 001992 від 26.09.2025 за порушення пп. 1,2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого ПКМУ від 15.02.2012 р. №150, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., який позивачем сплачено 03.10.2025.
Не зважаючи на вищенаведені норми закону та те, що порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства документів на тимчасове або постійне проживання несе імперативний характер, доводи позивача, викладені ним у позовні заяві, жодним чином не звільняють його від відповідальності та не спростовують обставин, викладених в оскаржуваній постанові. Стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини викладені в оскаржуваному рішенні.
Зокрема, матеріали справи не містять жодного звернення позивача до органів Державної міграційної служби України щодо вирішення питання оформлення ним документів на постійне проживання в Україні та до дипломатичних установ.
Наведене вказує на пасивну поведінку позивача щодо належного дотримання законодавства України в частині оформлення дозвільних документів на тимчасове або постійне проживання, зокрема позивач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, правила перебування в Україні.
Судом установлено, що 26.09.2025 головним спецільстом Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Бабич Ю.С. за результатами розгляду матеріалів щодо громадянина Байрамова ОСОБА_8 установлено: був виявлений за адресою АДРЕСА_1 , який після закінчення дозволеного терміну перебування на території України, ухилився від виїзду та перевищив дозволений строк перебування в Україні на 90 днів. З метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 25.10.2025. Також, в рішенні повідомлено позивача, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, прийнято рішення про його примусове повернення, і що зобов'язується не пізніше 26.09.2025 року залишити територію України. Вказане підтверджується особистим підписом позивача.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (даліЗакон №3773-VI) іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Пункт 5 розділу І Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема, передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Судом встановлено, що позивач після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав з території України, документів про продовження строку перебування в Україні, у встановлений законом строк не подавав. Крім того, з метою продовження строку перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію, не звертався. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався. Вказане свідчить, що позивач усвідомлював, що тим самим порушує міграційне законодавство України.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання що позивачем порушено покладений на нього чинним законодавством України обов'язок дотримуватись вимог національного законодавства України.
Посилання сторони позивача на неможливість повернення позивача, оскільки наявні сімейні зв'язки, зокрема між ним та гр.. України укладено шлюб та від даного шлюбу мають саільну дитину не спростовує встановлені порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення нею порушення міграційного законодавства України.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №7 від 11.01.2023.
Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на викладене, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.19, 26, 33, 68, 129 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 139, 286, 288, 293 КАС України, суд, -
Поновити громадянина Азербайджану ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви до суду.
У задоволенні позову громадянина Азербайджану ОСОБА_1 до Ужгородського відділу №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Ужгородський відділ №2 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, місцезнаходження: Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Кінчеш, вул. Шевченка, 60.
Повне рішення суду складено 12 листопада 2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник