11листопада 2025 року
м. Київ
справа № 301/3018/23
провадження № 51-2997км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2024 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК, і
Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2024 року визнано винуватим та призначено покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 389 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71, 72 КК до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року та за сукупністю вироків призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він після набрання законної сили вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року у справі № 301/3779/21, яким його було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, від відбування якого його було звільнено на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки:
- 14 лютого 2023 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (постанова суду від 13 березня 2023 року набрала законної сили 24 березня 2023 року), а також керував транспортним засобом без посвідчення водія, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП;
- 29 березня 2023 року вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- 18 червня 2023 року вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ст. 125, ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- 17 липня 2023 року вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ст. 125, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- 02 серпня 2023 року вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Сторона захисту у касаційних скаргах не погоджується із судовими рішеннями щодо засудженого з різних мотивів, а прокурор оскаржив рішення апеляційного суду з мотивів розгляду апеляційної скарг за відсутності сторони захисту.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора та дійшла висновку про наявність підстав для передачі матеріалів цього кримінального провадження на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об'єднаної палати.
Одним із аргументів сторони захисту є твердження про невиконання органом досудового розслідування положень ч. 5 ст. 301 КПК внаслідок чого, на думку захисту, усі докази є недопустимими.
На підтвердження своєї позиції сторона захисту посилається на висновок, сформульований у постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 19 квітня 2023 року у справі № 606/719/21 (провадження № 51-1261км23), згідно з яким частина 5 статті 301КПК передбачає єдину форму відкриття матеріалів дізнання - шляхом вручення особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику їх копій. При відкритті матеріалів дізнання не підлягають застосуванню положення частин 1 - 4, 7 -10 статті 290 КПК Разом з тим, положення статті 290 КПК як загальної норми застосовуються у тих випадках, коли спеціальна норма - частина 5 статті 301 КПК не регулює окремі питання кримінальної процесуальної діяльності. Так при закінченні дізнання мають застосовуватися положення частини 6 статті 290 КПК щодо надання стороною захисту за запитом прокурора доступу до матеріалів, які знаходяться у її розпорядженні, частини 11 статті 290 КПК щодо відкриття сторонами додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду та частини 12 статті 290 КПК, яка встановлює наслідки невідкриття матеріалів.
Означений правовий висновок було застосовано також у постановах колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 17 липня 2023 року у справі № 353/685/22 (провадження № 51-1514км23), від 23 вересня 2024 року у справі № 742/557/23 (провадження № 51-2637км24).
Колегія суддів не погоджується з таким підходом і вважає, що виконання вимог ст. 290 КПК після завершення досудового розслідування проступку замість тих, що встановлені в ч. 5 ст. 301 КПК, не впливає на процесуальні права сторони захисту.
Процедура, визначена в ст. 290 КПК, як і та, яка передбачена положеннями ч. 5 ст. 301 КПК, забезпечує право на справедливий суд і належну реалізацію своїх процесуальних прав всіма учасниками провадження.
Надання стороні доступу до матеріалів досудового розслідування за правилами загальної норми (ст. 290 КПК) не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII ст. 290 КПК було доповнено ч. 13, за змістом якої відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 301 і 314 КПК.
Частиною 5 ст. 301 КПК визначено, що у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор зобов'язаний у межах строків, визначених частиною другою цієї статті, забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб.
До внесення змін Законом №2617-VIII матеріали досудового розслідування відкривались стороні у порядку, визначеному ст. 290 КПК. Натомість підставою виокремлення норми ч. 5 ст. 301 КПК, з огляду на обґрунтування викладене в Пояснювальній записці до вказаного Закону, було прагнення законодавця забезпечити дієву реалізацію мети створення інституту кримінальних проступків - швидке розслідування.
Тобто як положення ст. 290 КПК, так і ч. 5 ст. 301 КПК спрямовані на забезпечення права сторони захисту отримати доступ до матеріалів досудового розслідування, на підставі яких прокурор у ході судового розгляду буде доводити обставини, передбачені ст. 91 КПК.
Недопустимість доказів у контексті питання про відкриття матеріалів досудового розслідування пов'язана із невідкриттям таких матеріалів взагалі, а не формою відкриття: вручення копій матеріалів дізнання, як це передбачено ч. 5 ст. 301 КПК, або ж надання доступу до них з можливістю робити такі копії самостійно тощо за ст. 290 КПК.
Процесуальний наслідок виконання положень як ст. 290 КПК, так і ч. 5 ст. 301 КПК однаковий - ознайомлення сторони кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування, які під час судового розгляду становитимуть основу доказової бази пред'явленого особі обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухвалених постановах колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 19 квітня 2023 року у справі № 606/719/21 (провадження № 51-1261км23), від 17 липня 2023 року у справі № 353/685/22 (провадження № 51-1514км23), від 23 вересня 2024 року у справі № 742/557/23 (провадження № 51-2637км24) та сформулювати такий висновок:
«Виконання вимог ст. 290 КПК після завершення досудового розслідування проступку замість тих, що встановлені в ч. 5 ст. 301 КПК, має ті ж самі наслідки, оскільки сторона захисту ознайомлюється із доказами, які використовуватимуться прокурором для обґрунтування вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Процедура, визначена в ст. 290 КПК, жодним чином не звужує і не обмежує прав учасників кримінального провадження на доступ до матеріалів досудового розслідування, у порівнянні з тією процедурою, яка передбачена положеннями ч. 5 ст. 301 КПК.»
Керуючись ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2024 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, прокурора на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 01 травня 2025 року передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3