11листопада 2024року
м. Київ
справа № 727/2374/23
провадження № 61-17226св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2024 року у складі судді Терещенко О. Є.та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І.,Литвинюк І. М., Височанської Н. К.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , у якому просила визнати незаконним та скасувати п.п. 4.1, 5, 5.1 рішення Чернівецької міської ради № 667 від 21 грудня 2021 року, якими:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:001:0301, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (п. 4.1);
- затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:001:0302, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (п.п. 5, 5.1).
Вказані пункти рішення Чернівецької міської ради № 667 від 21 грудня 2021 року позивачка вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_3 . За вказаним будинковолодінням закріплено земельну ділянку.
Зокрема, рішенням виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 13 лютого 1954 року зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу 378/379 лишків присадибних ділянок площею 58 342 кв.м. в тимчасовому користуванні, у тому числі за будинковолодінням АДРЕСА_3 , - площею 2 905 кв.м. У вказану площу входять земельні ділянки, надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Разом із тим, п.п. 4.1, 5, 5.1 рішення № 667 від 21 грудня 2021 року Чернівецька міська рада затвердила проекти землеустрою та передала у власність відповідачів земельні ділянки, право на користування яких інших осіб наразі не припинено.
Більше того, земельна ділянка, на якій знаходиться будинковолодіння позивачки, обгороджена парканом і вільного доступу до спірних земельних ділянок не має. Вказана огорожа є приватною власністю.
Окрім того, на земельній ділянці, яка увійшла згідно проекту відведення до однієї із спірних земельних ділянок, розташоване нерухоме майно позивачки - вбиральня
Отже, вказана земельна ділянка не є вільною і не може бути передана будь-кому у власність чи користування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись із ухвалою та рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
14 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_3 .
Рішенням виконкому Чернівецької міської радидепутатів трудящихся № 145 від 13 лютого 1954 року затверджено представлені Бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель будівельного кварталу 378/379 загальною площею 74 093 кв.м. Зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу 378/379 58 342 кв.м. земельних площ.Виявлені лишки присадибних ділянок залишено в тимчасовому користуванні землекористувачів вказаного будівельного кварталу. За будинковолодіння АДРЕСА_3 зареєстровано земельну ділянку, площею 2905 кв.м.
Згідно матеріалів інвентарної справи № 1261 на будинок АДРЕСА_4 , на момент ухвалення рішення № 145 від 13 лютого 1954 року власником будинку АДРЕСА_3 була Чернівецька міська рада.
Отже, зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування № 145 від 13 лютого 1954 року земельну ділянку у АДРЕСА_3 було зареєстровано за Чернівецькою міською радою.
Вперше право приватної власності по вказаному будинку було набуто в 1992 році, коли пунктами 1, 2 рішенням Чернівецької міської ради від 04 лютого 1992 року № 59/3 було передано з державного житлового фонду:
50/100 частин жилого будинку АДРЕСА_3 , що становить 2-кімнатну квартиру № 1 , - ОСОБА_5 ;
50/100 частин жилого будинку АДРЕСА_3 , що становить 2-кімнатну квартиру № 2 , - ОСОБА_6 .
Право власності або право користування на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не оформили.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20 травня 2019 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О., ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_6 50/100 ідеальних часток житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору дарування від 30 грудня 2019 року, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_3 , з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд.
Рішенням 14 сесії Чернівецької міської ради VII скликання № 667 від 21 грудня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано:
ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:001:0301 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 7310136300:17:001:0302 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно акту огляду земельної ділянки, складеного 20 квітня 2023 року комісією управлінь регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7310136300:17:001:0301, відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Згідно акту огляду земельної ділянки, складеного 20 квітня 2023 року комісією управлінь регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 7310136300:17:001:0302, відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи безпосереднього інтересупозивачає самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі N 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 07 липня 2020 року у справі N 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що надаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність спірні земельні ділянки,Чернівецька міська рада порушила її права землекористувача.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Змістом статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Підставами для визнання недійсним акта (рішення)є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про те, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами її права на земельну ділянку. Спірні земельні ділянки були надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вільними від будівель та споруд та знаходяться на відстані від будинку АДРЕСА_3 .
Дана обставина підтверджується, зокрема, актами огляду спірних земельних ділянок, складеними 20 квітня 2023 року комісією управлінь регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, а також викопіюванням з топографічного плану м.Чернівці.
Доводи касаційної скарги позивачки про те, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є необхідним при виділенні земельної ділянки у власність, а вона акт погодження не підписувала, не заслуговують на увагу, оскільки погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).
Відтак рішенням Чернівецької міської ради від 21 грудня 2021 року, яким передано ОСОБА_2 та та ОСОБА_3 спірні земельні ділянки, права ОСОБА_1 не порушені.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняШевченківського районного суду м. Чернівці від 09 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов