11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 757/60882/24
провадження № 61-13804ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Державної судової адміністрації України про визнання відмови у наданні інформації незаконною,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «Інформаційні судові системи»), Державної судової адміністрації України, у якому просив:
- визнати відмову відповідачів в наданні інформації на адвокатські запити незаконною;
- зобов'язати відповідачів надати інформацію, а саме про те, в яких справах
(із зазначенням номерів справ) та судових рішеннях (із зазначенням реєстраційних номерів рішень в судах Дніпропетровської області, в тому числі Дніпровський апеляційний суд, зустрічається словосполучення «свідок ОСОБА_2 » та/або «свідок ОСОБА_2 » та/або «потерпілий ОСОБА_2 » та/або «потерпілий ОСОБА_2 ».
Позов мотивував тим, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про адвокатуру
та адвокатську діяльність» він направив два адвокатські запити
до ДП «Інформаційні судові системи» та два адвокатські запити до Державної судової адміністрації України, однак на жоден із запитів позивач не отримав запитувану інформацію, а відмову відповідачів у наданні запитуваної інформації вважає незаконною.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня
2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня
2025 року і направити справу на новий розгляд до суд апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного
позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки
(пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є визнання відмови у наданні інформації незаконною.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа
не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, постанова Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявником
у касаційній скарзі не наведено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Державної судової адміністрації України
про визнання відмови у наданні інформації незаконною, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська