10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 161/6419/24
провадження № 61-13801ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня
2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів на рахунку,
У квітні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 91 190,09 грн.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до АТ КБ «ПриватБанк», у якому просив:
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити незаконне нарахування
йому заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та за додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року № SAMDNWFC00039142229 за користування кредитним лімітом, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) 20 березня 2023 року;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції в період з 20 березня 2023 року до дати ухвалення рішення суду
за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та за додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року
№ SAMDNWFC00039142229;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити йому залишок коштів
на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )
та додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року
№ SAMDNWFC00039142229 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 20 березня 2023 року, щодо переказів грошових коштів з цієї картки, врахувавши списані банком кошти в рахунок погашення боргу
за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до дати ухвалення рішення суду.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня
2025 року первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість
за кредитним договором від 20 червня 2022 року № б/н у розмірі 91 190,09 грн,
що складається з тіла кредиту в розмірі 73 587,28 грн та нарахованих відсотків
у розмірі 17 602,81 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк»
про припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів
на рахунку відмовлено.
Постановою Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів на рахунку задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити незаконне нарахування
йому заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та за додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року № SAMDNWFC00039142229 за користування кредитним лімітом, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) 20 березня 2023 року.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки та штрафні санкції в період з 20 березня 2023 року до дати ухвалення рішення суду
за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та за додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року
№ SAMDNWFC00039142229.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити йому залишок коштів
на картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )
та додатковими рахунками за договором від 29 листопада 2017 року
№ SAMDNWFC00039142229 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 20 березня 2023 року, щодо переказів грошових коштів з цієї картки, врахувавши списані банком кошти в рахунок погашення боргу
за картковим рахунком № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до дати ухвалення рішення суду.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
04 листопада 2025 року АТ КБ «ПриватБанк», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року в цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року
та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 13 червня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу
в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів
на рахунку.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2019 року у справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
З огляду на вказане ціна позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором становить 91 190,09 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Стосовно позовних вимог немайнового характеру щодо припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів на рахунку, то ця справа
не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно
до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою апеляційним судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання представника заявника на підпункт б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не беруться до уваги, оскільки такі посилання не свідчать про те, що АТ КБ «ПриватБанк» має необхідність у спростуванні обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді справи № 161/16536/23. Представником заявника також не зазначено які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, він позбавлений можливості спростувати під час розгляду справи № 161/16536/23.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявника
у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі
у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на постанову Волинського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про припинення нарахування заборгованості та відновлення залишку коштів на рахунку, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська