490/8935/25 07.11.2025
нп 1-в/490/167/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8935/25
07 листопада 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду подання виконуючого обов'язки начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про умовно-дострокове звільнення від покарання відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Новий Буг Миколаївської області, є громадянином України, із спеціально-технічною освітою, неодружений, не працює, раніше не судимий, засуджений вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 27.03.2023 року за ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
24 жовтня 2025 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло подання виконуючого обов'язки начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст.81 КК України відносно засудженого ОСОБА_5 ..
В обґрунтування поданого подання зазначено, що вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року залишено без змін. Вирок набрав законної сили - 22 серпня 2023 року. Початок строку покарання - 18 жовтня 2020 року, кінець строку покарання - 18 жовтня 2027 року. Станом на 23 жовтня 2025 року засуджений ОСОБА_5 відбув 1/2 частини призначеного строку покарання. На момент проведення комісії установи, а саме: станом на 23 жовтня 2025 року відбута частина покарання складає 5 років 5 днів, невідбута частина покарання - 1 рік 11 місяців 25 днів. Засуджений ОСОБА_5 в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" під вартою утримується з 20 жовтня 2020 року, за цей час отримав дванадцять заохочень правами начальника установи (за виконання покладених обов'язків і додержання правил поведінки) та має два стягнення у вигляді догани за зберігання заборонених предметів (яке погашене в законному порядку). Після набрання вироком законної сили, наказом начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" від 10 жовтня 2023 року зарахований до штату відділення господарського обслуговування. За час відбування покарання у відділенні господарчого обслуговування державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" характеризується позитивно. 25 квітня 2025 року державною установою "Миколаївський слідчий ізолятор" до суду направлялось подання щодо умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .. 05 червня 2024 року ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва в задоволенні подання відмовлено у зв'язку з тим, що воно є передчасним. Після розгляду та відмови суду в задоволенні подання установи, засуджений ОСОБА_5 за сумлінне ставлення до праці і додержання правил поведінки отримав 4 заохочення правами начальника установи, відшкодував частину заподіяної шкоди потерпілій за цивільним позовом. У скоєному злочині визнає себе винним, кається. Міру покарання вважає справедливою. На профілактичних обліках не перебуває. При проведенні підсумкової оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення від 08 жовтня 2025 року, засуджений ОСОБА_5 отримав за сумою статичних та динамічних факторів ризику 129 балів, тобто середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. Комісією державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" від 23 жовтня 2025 року протокол №7 прийнято рішення про направлення матеріалів до Центрального районного суду м.Миколаєва для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , який довів своє виправлення, на підставі ст.81 КК України.
В судовому засіданні представник державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" ОСОБА_4 подане подання підтримав та просив задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 подання підтримав та просив звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
Прокурор проти задоволення подання заперечував та зазначив, що головною умовою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є бездоганна поведінка засудженого протягом усього строку відбування покарання. Разом з тим, поведінка засудженого ОСОБА_5 не свідчить про його виправлення та перевиховання, оскільки засуджений свою вину у вчиненні злочину не визнавав, відбуває покарання в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" з 2020 року, а першу подяку отримав лише у 2022 році. Просив відмовити у задоволенні вказаного подання.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особову справу засудженого, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Сумлінна поведінка передбачає зразкове виконання засудженим вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації. Важливим є оцінка засудженим своєї протиправної поведінки та її осуд, дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини, щирий жаль з приводу цього, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, готовності підлягати кримінальній відповідальності.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організація засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При розгляді подання встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року за ч.2 ст.121, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 за даним вироком слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 18 жовтня 2020 року. До набрання вироком законної сили строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 залишено незмінним. Крім того, ухвалено про задоволення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_6 про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 138229,69 гривень, моральної шкоди - 1000000 гривень та витрати, пов'язані з наданням юридичних послуг - 30000 гривень. Процесуальні витрати за проведення по справі судових експертиз, які підлягають стягненню з обвинувачених, складають 38018,41 гривень (судова справа №481/212/21).
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року залишено без змін.
Вирок суду набрав законної сили 22 серпня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів подання та особової справи засудженого, ОСОБА_5 утримується під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" з 20 жовтня 2020 року та за цей час має дванадцять заохочень правами начальника установи (за виконання покладених обов'язків і додержання правил поведінки) та має два стягнення у вигляді догани за зберігання заборонених предметів (які погашені в законному порядку).
Після набрання вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 27 березня 2023 року законної сили, ОСОБА_5 на підставі наказу начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" від 10 жовтня 2023 року №45 зараховано до відділення господарчого обслуговування.
З характеристики державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" на засудженого ОСОБА_5 вбачається, що за час відбування покарання у відділенні господарчого обслуговування державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" ОСОБА_5 характеризується позитивно, отримав дванадцять заохочень правами начальника установи (за виконання покладених обов'язків і додержання правил поведінки) та має два стягнення (за зберігання заборонених предметів), які погашені в законному порядку. Бере активну участь у програмах та заходах, не допускає порушень. Бажає змінити своє життя на краще та підтверджує це активними вчинками. Усвідомлює, що саме треба змінити та працює в даному напрямку. Позитивні плани на майбутнє є, активно впроваджує їх у своєму житті. Розуміє, що після звільнення необхідно працевлаштуватися. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження». Також успішно пройшов курс корекційний програм «Я-тато, або все про виховання» та «Соціально-психологічна адаптація до умов позбавлення волі для осіб, вперше засуджених». Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. У відношенні до оточуючих не конфліктний, товариський. З представниками адміністрації завжди ввічливий та чемний. Засуджений дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, своєю поведінкою подає позитивний приклад іншим засудженим, які стають на шлях виправлення.
Згідно опитувального листа, керівники служб державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" висловили єдину думку про те, що засуджений ОСОБА_5 заслуговує умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Станом на час розгляду подання засуджений ОСОБА_5 відбув 5 років 20 днів призначеного строку покарання, невідбута частина покарання - 1 рік 11 місяців 10 днів.
05 червня 2024 року судом вже розглядалося подання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , у задоволенні якого ухвалою суду від 05 червня 2024 року було відмовлено за передчасністю.
Вирішуючи питання щодо можливості умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання, суд насамперед враховує те, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення тяжких злочинів, зокрема, за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Відповідно до вироку суду засуджений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України визнав частково, за ч.2 ст.186 КК України - вину не визнав, цивільний позов потерпілої не визнавав. На момент подачі подання сума заподіяної шкоди засудженим ОСОБА_5 відшкодована частково на загальну суму 17750,86 гривень (заборгованість по виконавчим листам складає 1310598,05 гривень).
Слід зазначити, що заохочення до засудженого почали застосовуватись з січня 2022 року, в той час як в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" він утримується з жовтня 2020 року.
Наявність у засудженого заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки не є безумовними підставами для застосування до нього положень ст.107 КК України, а враховуються у сукупності з іншими обставинами при вирішенні питання про можливість звільнення особи умовно-достроково від відбування призначеного покарання.
Як вбачається з довідки державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_5 , заохочення він отримував за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки. Суд зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст.9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
За час відбування покарання засуджений ОСОБА_5 має 2 /два/ стягнення, одне з яких він допустив 29 листопада 2024 року, тобто вже після винесення ухвали суду від 05 червня 2024 року про відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від покарання.
Згідно висновку щодо ступеню виправлення засудженого, наявного в матеріалах справи, ризик повторного вчинення ним кримінального правопорушення - середній.
Згідно вимог ст.6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Виконання призначеного покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також попередження скоєння нових злочинів. Дострокове звільнення завжди пов'язане з достроковим виправленням засудженого. Засуджений має усвідомлювати, що перед ним відкрита перспектива дострокового звільнення від відбування покарання і це залежить від нього самого та його бездоганної поведінки.
Суд звертає увагу, що передумовою дострокового звільнення є саме "бездоганна" поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов'язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.
Проте такої "бездоганної" поведінки засудженого протягом строку відбування покарання, судом не встановлено.
Крім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_5 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт наявності заохочень не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці.
Таким чином, суд, враховуючи дані про особу засудженого ОСОБА_5 , його поведінку за весь період відбування покарання, в тому числі і за останній час, який безпосередньо передує розгляду подання, вважає, що встановлені обставини не дають підстави вважати, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці останній довів своє виправлення і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, а тому в задоволенні подання необхідно відмовити.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні подання виконуючого обов'язки начальника державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст.81 КК України відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1