Справа № 485/1872/25
Провадження №2/485/840/25
іменем України
12 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №485/1872/25, провадження №2/485/840/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»(далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49225,00 грн за кредитним договором №102535641 від 20.07.2021.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 102535641, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок у розмірі 11000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит в порядку та на умовах визначених цим договором. 29 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 11Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого станом на дату відступлення прав вимоги, допустив заборгованість у розмірі 49225,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 11000,00 грн, заборгованості за відсотками 37125,00 грн, заборгованості за комісійними винагородами 1100,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 49225,00 грн та понесені судові витрати.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року відкрила провадження у справі, постановила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, у телефонному режимі повідомив суду про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав, у зв'язку з визнанням позовних вимог, просив суд застосувати до нього вимоги ч.1 ст.142 ЦПК України та стягнути з нього 50 відсотків судового збору, інші 50 відсотків - повернути позивачу з державного бюджету, про що складено відповідну телефонограму за №9517/25-Вх.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд встановив, що 20 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102535641, а також підписано анкету-заяву на кредит №102535641, Паспорт споживчого кредиту, які є частиною кредитного договору /а.с.15-16,29-40/.
Згідно договору про споживчий кредит №102535641 від 20.07.2021, укладеного в електронній формі між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 11000,00 грн, строком на 30 днів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Умовами договору передбачено, що кредит надається на споживчі потреби, строком на 30 днів з 20.07.2021 по 19.08.2021 зі сплатою процентів за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та за ставкою 5% (базова процентна ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2, 1.6 Договору кредиту).
Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту - 1100,00 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
Положеннями п. 2.3 Договору кредиту передбачено умови пролонгації строку кредитування.
Згідно з пунктом 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою.
20.07.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало грошові кошти в сумі 11000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 , що підтверджено платіжним дорученням №30113271 /а.с.47/.
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
25.07.2025 ОСОБА_1 надіслано вимогу про погашення заборгованості за кредитом /а.с.50-51/.
29 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 11Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передав (відступив) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняв належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників /а.с.19, 23-28/.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №11Т від 29 жовтня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 102535641 від 20 липня 2021 року в сумі 49225,00 грн, з яких: 11000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 37125,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1100,00 грн - сума заборгованості за комісією /а.с.19/.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював /а.с.20-21/.
25 липня 2025 року позивач направляв на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту /а.с.50-51/, яку залишено без виконання.
Норми права використані судом
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження суду не надав, окрім того, визнав позовні вимоги, враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Матеріали справи свідчать, що 05 травня 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги №42649746, предметом якого є надання клієнту юридичної допомоги. Окрім того, 29 липня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №102535641 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року /а.с.41-46/.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 /а.с.41-45/, додаткову угоду № 102535641 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, укладену 29 липня 2025 року /а.с.46/, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В. /а.с.81-82/, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої допомоги (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості /а.с.22/, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послу) від 29 липня 2025 року на суму 5000,00 грн /а.с.14/.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Щодо судових витрат
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків сплаченого судового збору, інші 50 відсотків підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 13, 81,141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»заборгованість за кредитним договором від 20.07.2021 № 102535641у розмірі 49225,00 (сорок дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»судові витрати у загальному розмірі 4211,20 (чотири тисячі двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн, які складаються з: 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
У решті витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень, сплаченого відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №102535641 від 05 вересня 2025 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12 листопада 2025 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ІВАN №НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ».
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.П.Бодрова