Справа № 484/4875/25
Провадження № 2/484/2137/25
Рішення
іменем України
(заочне)
12.11.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А,
секретар судових засідань Завірюха В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив
01.09.2025 року через систему "Електронний суд" до суду звернувся представник ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року в розмірі 10665,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101844437, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000,00 грн., строк користування 105 днів, тобто до 29.05.2024 року, комісія за надання кредиту: 510,00 грн., яка нараховується за ставкою 17,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (15 днів - п. 1.3.1 договору): 945,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 6210,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору), тип процентної ставки за цим договором: фіксована, особливості нарахування прпоцентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.6 договору).
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про споживчий кредит №101844437, що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2024 року №82828201.
25.06.2024 року ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року.
Відповідно до п. 3.2.6 договору про споживчий кредит, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 855922, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. На адресу відповідача 12.08.2025 року за вих. №23695383/5289 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, однак відповідач не відреагував на неї.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 10665,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 7155,00 грн., заборгованість за комісією - 510,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.
10.09.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших клопотань від нього до суду не надходило.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Між сторонами виникли правовідносини щодо неналежного виконання умов укладеного кредитного договору.
Судом встановлено, що 10.02.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101844437, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000,00 грн., строк користування 105 днів, тобто до 29.05.2024 року, комісія за надання кредиту: 510,00 грн., яка нараховується за ставкою 17,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду (15 днів - п. 1.3.1 договору): 945,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 6210,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору), тип процентної ставки за цим договором: фіксована, особливості нарахування прпоцентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.6 договору).
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору про споживчий кредит №101844437, що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2024 року №82828201.
25.06.2024 року ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т.
Згідно вищевказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року.
В порушення вимог договору ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, припинив вносити платежі, передбачені умовами договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором.
Станом на 25.06.2024 р. відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 10665,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн., заборгованість за процентами - 7155,00 грн., заборгованість за комісією - 510,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 12.08.2025 року за вих. №23695383/5289 було надіслано письмову претензію про погашення наявної заборгованості, яка останнім залишена без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув за договором факторингу права вимоги за вищевказаним кредитним договором.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, суд виходить з наступного.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно анкети заяви на кредит №101844437 від 14.02.2024 року, п.п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5, 1.5.2, 1.6, 1.7, 2.2.1, 2.2.2, 3.2.5 договору про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року кредит надається загальним строком на 105 днів з 14.02.2024 до 29.05.2024, і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.02.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 29.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 29.05.2024 (останнього дня строку кредитування). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7665,00 грн. в грошовому виразі та 8119,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка). Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10665,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Проценти за користування кредитом: 945,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,10% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 6210,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору.
Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3 Договору, в один із термінів (дат) вказані в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3.
У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього Договору кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або звернути стягнення на майно, що належить позичальнику на праві власності.
Таким чином строк кредитування за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року спливав 29.05.2024 року.
Додаткових угод, щодо продовження строку користування позикою, які повинні бути підписані між сторонами, суду не надано.
За такого, у позикодавця - ТОВ "Мілоан" виникло право нарахування процентів за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року тільки у межах строку його дії - до 29.05.2024 року.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вирішуючи питання щодо законності нарахування відсотків, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 1.5.2. визначена процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду, що становить 2,10% в день, п. 1.5.3. визначена процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду, що становить 2,30% в день.
Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" суд дійшов висновку, що за період з 14.02.2024 року по 28.02.2025 року (15 календарних днів пільгового періоду) відсотки за користування кредитом складають 945,00 грн. (3000,00 грн. х 2,1% х 15 к.д. = 945,00 грн), за період з 29.02.2024 року по 21.04.2025 року (53 календарних дні поточного періоду) відсотки за користування кредитом складають 3657,00 грн. (3000,00 грн. х 2,3% х 53 к.д. = 3657,00 грн), за період з 22.04.2024 року по 29.05.2025 року (37 календарних днів поточного періоду) відсотки за користування кредитом складають 1665,00 грн. (3000,00 грн. х 1,5% х 37 к.д. = 3657,00 грн).
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по несплачених відсотках за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року становить 6267,00,00 грн.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року не виконував, у визначені договором строки погашення кредиту та процентів не здійснив, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн. та проценти у сумі 6267,00 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У п. 1.5.1. договору про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 510,00 грн., яка нараховується за ставкою 17,00% від суми кредиту одноразово та яку позичальник має сплатити одноразово в момент видачі кредиту.
Пунктом 6.3 вищезазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і збов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства, та є невід'ємною частиною договору.
Одночасно відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови договору про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року та Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції на момент укладення договору) суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ "Мілоан" та відповідачем договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції на момент укладення договору) передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Отже, підписанням договору та Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції на момент укладення договору) без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнананий та погодився з усіма умовами такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії в розмірі 510,00 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року у розмірі 9777,00 грн., яка складається із: 3000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 6267,00 грн. - заборгованості за відсотками, та 510,00 грн. - заборгованості за комісією.
При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 9777,00 грн., що складає 91,67% від заявленого позивачем розміру 10665,00 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2220,61 грн. (91,67% від 2422,40 грн.). При цьому, позивачу слід відмовити у поверненні сплаченого судового збору у розмірі 201,79 грн. (2422,40 - 2220,61).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 8000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копію договору №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, акт №Д/1168 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 20.08.2025 до договору №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, детальний опис наданих послуг до Акту №Д/1168 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 20.08.2025 до договору №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року.
Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатом адвокатського об'єднання "Апологет" Усенко М.І. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Предметом вказаного договору є надання послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.
Згідно акта №Д/1168 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107, складеного 20.08.2025 року та підписаного сторонами, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" прийняло послуги, надані адвокатом Усенко М.І., в сумі 8000 грн., що відповідає п. 2.3 договору.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Розгляд справи проведено без участі представника позивача.
Як видно із Детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107 від 20.08.2025 року позивачу надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитною справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта, усього 6 год. 30 хв.
Усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн. і стягненню з відповідача ці витрати підлягають пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2750,10 грн. (3000,00 грн. х 91,67% = 1922,00 грн.).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд
ухвалив
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №101844437 від 14.02.2024 року у розмірі 9777,00 грн., яка складається із: 3000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 6267,00 грн. - заборгованості за відсотками, та 510,00 грн. - заборгованості за комісією.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у сумі 2220,61 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2750,10 грн., а всього 4970 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 71 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право подати апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відмості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів, Львівська область, 79029.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 12.11.2025 року.
Суддя: