Справа № 483/886/25
Провадження № 2/483/570/2025
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.В.,
представника позивача - Морозової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження в режимі відео конференції з використанням представником позивача власних технічних засобів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - ТОВ "Коллект Центр") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з ОСОБА_1 62 204 грн 26 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором №3253007 від 24 травня 2021 року, що укладений з ТОВ «Мілоан»; 14 857 грн 50 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором №2971913089-116952 від 04 вересня 2021 року, що укладений з ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс»; 104 887 грн 34 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором №101456346 від 14 липня 2021 року, що укладений з ТОВ «Мілоан».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 травня 2021 року, 14 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан, 04 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачкою були укладені вищезазначені кредитні договори, за умовами яких остання отримала кредитні кошти із зобов'язанням повернути їх зі сплатою відсотків. Первісні кредитори відступили позивачу право вимоги, внаслідок чого він набув статусу нового кредитора у правовідносинах. Відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконала, у зв'язку із чим перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.
05 липня 2025 року від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору). Підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, а тому за його відсутності договір не може вважатися електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення правочину. Представник також зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачкою коштів (а.с. 125-132).
09 липня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що укладені між сторонами договори відповідають вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; останні досягли домовленості щодо всіх істотних умов, у тому числі щодо порядку нарахування та оплати відсотків, можливості продовження строку користування кредитними коштами. Позичальник була ознайомлена з умовами Договорів, висловила своє волевиявлення шляхом підписання Договору, а також частково сплачувала заборгованість по всім кредитам, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. Також, представник просить врахувати, що відповідачка, вказуючи на недоведеність факту перерахування їй кредитних коштів, не надає доказів на підтвердження своїх заперечень і в такий спосіб намагається уникнути зобов'язань, які взяла на себе, укладаючи кредитні договори (а.с. 141-149).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідачка та її представник, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили.
Дослідивши заяви по суті спору та долучені до них докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 14 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс»» та відповідачкою було укладено договір позики № 2971913089-116952 (а.с. 9-15).
За умовами договору відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 2 500 грн (п. 2.2).
Згідно з п.п. 2.3. Договору позики, дата видачі кредиту 04.09.2021р., дата повернення кредиту 24.09.2021р. (включно), термін користування кредитом 20 діб.
Відповідно до п.п. 2.5. Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до цього Договору).
Умовами Договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. Договору, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2.7. Договору позики погоджено, що Плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.
Згідно з пунктом 2.3 Договору, строк кредитування становить 20 днів, а саме з 04.09.2021 по 24.09.2021 включно.
Відповідно до п.п. 9.2 Договору позики, цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Вказаний договір містить одноразовий ідентифікатор D9P4VP5T, який було направлено на телефон НОМЕР_1 , що був зазначений відповідачкою під час отримання кредитних коштів (а.с. 9-14).
Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог надано паперові копії кредитних договорів, укладених між відповідачкою та ТОВ «Мілоан», а саме №101456346 від 14 липня 2021 року (а.с. 20-24) та №3253007 від 24 травня 2021 року (а.с. 32-38).
Так, відповідно до п. 1 Договору №101456346 від 14 липня 2021 року, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. (п.п. 1.2 Договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 14 липня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 13 серпня 2021 року (п.п. 1.3 та 1.4 Договору).
При цьому, розділ «Реквізити та підписи сторін» містить лише дані позичальника ОСОБА_1 із зазначенням її персональних даних, номеру телефону та адреси проживання, однак не містить будь-яких доказів накладення нею електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, окрім зазначення «Електронний підпис» в графі, відведеній для підпису сторони (а.с. 24).
Наявні в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту до договору та анкета-заява на отримання кредиту також не містять доказів накладення відповідачкою електронного цифрового підпису (а.с. 25-26).
Окрім вказаних документів, позивачем долучено правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», які визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, однак зазначені правила також не містять доказів підписання їх відповідачкою (а.с. 27-31).
Водночас, позивачем на підтвердження факту перерахування відповідачці грошових коштів надано копію інформаційної довідки про проведення 14 липня 2021 року о 08 год. 12 хв. успішної транзакції через систему LIQPAY та зарахування на картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 20 000 грн, однак інформація про платника у документі відсутня (а.с. 46 - зворотній бік).
За змістом інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», картковий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 та на вказаний рахунок 14 липня 2021 року були зараховані кошти в сумі 20000 грн. При цьому, інформація про платника відсутня (а.с. 223).
Щодо кредитного договору №3253007 від 24 травня 2021 року, суд звертає увагу на таке (а.с. 32-38).
Відповідно до п.1 Договору, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. (п.п. 1.2 Договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 24 травня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23 червня 2021 року (п.п. 1.3 та 1.4 Договору).
При цьому, розділ «Реквізити та підписи сторін» містить лише дані позичальника ОСОБА_1 із зазначення її персональних даних, номеру телефону та адреси проживання, однак не містить будь-яких доказів накладення нею електронного цифрового підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, окрім зазначення «Електронний підпис» у графі, відведеній для підпису сторони (а.с. 37).
Наявні в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту до договору та анкета-заява на отримання кредиту також не містять доказів накладення електронного цифрового підпису (а.с. 36-38).
Крім того, позивачем долучено правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», які визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, однак зазначені правила також не містять доказів підписання їх відповідачкою (а.с. 38 - зворотній бік - 42).
Водночас, на підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів позивачем надано копію інформаційної довідки про проведення 24 травня 2021 року о 08 год. 09 хв. успішної транзакції через систему LIQPAY та зарахування на картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 20 000 грн, однак інформація про платника у документі відсутня (а.с. 49 - зворотній бік).
За змістом інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», картковий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 та на вказаний рахунок 14 липня 2021 року були зараховані кошти в сумі 20 000 грн від ТОВ «Мілоан» (а.с. 219).
З матеріалів справи слідує, що 28 грудня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №28-12/2021-72, за умовами якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3253007 (а.с. 69-77).
10 січня 2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3253007 (а.с. 78-85).
15 лютого 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» укладено договір №15-02/22, згідно з яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2971913089-116952 (а.с. 59-63).
10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2971913089-116952 (а.с. 78-85).
17 грудня 2021 року ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101456346 (а.с. 64-67).
10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101456346 (а.с. 86-94).
З розрахунків заборгованості за договорами слідує, що вона складається з таких сум:
за Договором №3253007 від 24.05.2021р. - 62 204 грн 26 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 9 028 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 53 176 грн 26 коп.;
за Договором № 2971913089-116952 від 04.09.2021р. - 14 857 грн 50 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 500 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 357 грн 50 коп.;
за Договором №101456346 від 14.07.2021р. - 104 887 грн 34 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 14 143 грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 90 744 грн 34 коп..
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Договір позики укладається у письмовій формі, незалежно від суми, коли позикодавцем є юридична особа (частина 1 статті 1047 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані - в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, крім іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
При цьому, з системного аналізу зазначених вище положень закону слідує, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують факт використання відповідачкою одноразового ідентифікатору при укладенні кредитного договору №2971913089-116952 від 14 липня 2021 року з ТОВ «ФК Інкасо Фінанс», суд виходить з того, що вказаний договір є укладеним, таким, що породжує для його сторін права та обов'язки.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та необхідність їх задоволення.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами №3253007 від 24 травня 2021 року та №101456346 від 14 липня 2021 року, що були укладені з ТОВ «Мілоан», суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також юридичні факти.
Оскільки кредитний договір між фізичною та юридичною особою має бути укладений у письмовій формі (електронній формі), то лише такий документ є належним і допустимим доказом на підтвердження факту виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених змістом правочину.
Надаючи оцінку доказам позивача на підтвердження виникнення у відповідачки зобов'язань з договорів, укладених з ТОВ «Мілоан», суд враховує, що долучена до позовної заяви паперова копія електронного кредитного договору не містить підтвердження використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання документу, тоді як підтвердження накладення такого підпису кредитором - наявне лише у правому верхньому куті на першому з шести аркушів кредитного договору.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень представника позивача про те, що підпис позичальника у кредитному договорі при його роздрукуванні не відображається з технічних причин.
Так, дослідивши паперові копії кредитних договорів, укладених з ТОВ «Мілоан», суд встановив, що в цих документах відображений електронний підпис кредитора, що спростовує аргументи представника про технічну неможливість відображення підписів сторін.
Суд також відхиляє долучені до додаткових пояснень позивача в якості доказів паперові копії кредитних договорів, в яких лише на першому з шести аркушів у лівому верхньому куті вже міститься інформація про одноразовий ідентифікатор, а також персональні дані позичальника. Інший підхід до оцінки таких доказів свідчив би про можливість їх створення будь-якою особою, що викликає сумнів у їх дійсності та достовірності. Крім факту підписання договору, сумнів викликає і незмінність його тексту, а отже і істотних умов договору, оскільки жодних підписів на інших аркушах договору також немає.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК, належним та допустимим доказом укладення кредитного договору між фізичною та юридичною особою є підписаний документ, що підтверджує факт укладення відповідного правочину. Матеріали справи не містять доказів підписання відповідачкою кредитних договорів №3253007 від 24 травня 2021 року та №101456346 від 14 липня 2021 року, на які посилається позивач.
За відсутності належного підтвердження укладення відповідних договорів, їх слід вважати неукладеними, такими, що не породжуються прав та обов'язків, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаними договорами не підлягають задоволенню.
Водночас, сам факт перерахування коштів може свідчити про інші правові підстави виникнення обов'язку щодо їх повернення, зокрема, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що, однак, не впливає на оцінку правовідносин, пов'язаних з вимогами у межах цього спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
При цьому, суд врахував складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відео конференції та їх тривалість, а тому вважає, що визначення вартості послуг на рівні 6 000 гривень відповідає критеріям розумності та співмірності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 197 грн 81 коп. - судовий збір та 489 грн 94 коп. - витрати на правничу допомогу, а всього 687 грн 75 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в рахунок заборгованості за кредитним договором № 2971913089-116952 від 04 вересня 2021 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Інкасо Фінанс», - 14 857 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн 50 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12 357 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн 50 коп..
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" - 687 грн (шістсот вісімдесят сім) грн 75 коп. - в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст виготовлений 12 листопада 2025 року.
Головуюча: