Справа № 473/4829/25
іменем України
"10" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, в якій вказувала, що згідно нотаріально посвідченого Договору дарування житлового будинку від 05 липня 2005 року, реєстр. №1189, ОСОБА_2 подарувала їй житловий будинок АДРЕСА_1 .
Водночас, придбаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0696 га, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4810200000:07:019:0062.
Право власності щодо ділянки зареєстроване за попереднім власником будинку - ОСОБА_3 (який за нотаріально посвідченим Договором дарування від 15 листопада 1994 року, реєстр. №2439 подарував розташований на ньому житловий будинок ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер).
Зважаючи на те, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані (необхідні для обслуговування цього майна) та яка належить відчужувачу майна, а тому ОСОБА_1 просила визнати її власницею земельної ділянки площею 0,0696 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4810200000:07:019:0062.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явилися, проте останній надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає повністю.
Представник відповідача - Вознесенської міської ради в судове засідання не з?явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали справи містять усю необхідну інформацію та докази для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Суд встановив, що згідно нотаріально посвідченого Договору дарування житлового будинку від 05 липня 2005 року, реєстр. №1189, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Водночас, придбаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0696 га, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4810200000:07:019:0062.
Право власності щодо ділянки зареєстроване за попереднім власником будинку - ОСОБА_3 (який за нотаріально посвідченим Договором дарування від 15 листопада 1994 року, реєстр. №2439 подарував розташований на ньому житловий будинок ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер).
Відповідно до ст. 30 ЗК України 1990 року (чинного на час укладення договору дарування від 15 листопада 1994 року, реєстр. №2439) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу (тобто, у містах для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель та споруд - не більше 0,1 га), і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції на час набуття позивачкою будинку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
У той же час, згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції на час набуття позивачкою будинку) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Разом з тим, згідно п.п. ґ п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (далі - постанова Пленуму) при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
При вирішенні вимог про визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку, суд має з'ясовувати, зокрема, чому це питання не було визначено в договорі, можливість укладення між відчужувачем і набувачем додатку до цього договору щодо права набувача на земельну ділянку та чи не свідчить реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, який існував до їх відчуження (п. 18-1 постанови Пленуму).
Суд встановив, що на час виникнення спірних відносин законом було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами від відчужувача до набувача автоматично переходило і право власності або право користування земельною ділянкою, наданою відчужувачу для будівництва та обслуговування цього майна, а також для його обслуговування, без укладення окремого договору відносно ділянки. Можливість укладення між відчужувачем і набувачем окремого договору щодо права набувача на земельну ділянку на час розгляду справи відсутня (титульний власник помер). Реальна можливість використання всієї земельної ділянки за цільовим призначенням свідчить саме про той розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, який існував до його відчуження.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивачки є обґрунтованими, а її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання її власницею спірного майна.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідент. номер НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 0,0696 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4810200000:07:019:0062.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: Вуїв О.В.