Номер провадження 2/754/8131/25
Справа №754/12950/25
Іменем України
11 листопада 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
Головуючого-судді - Панченко О.М.
секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ "Споживчий центр" через «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.02.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 19.02.2025-100001815. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 10 000 грн., строком на 140 днів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 , свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позову до суду, утворилась заборгованість у розмірі 28 146,01 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн. та по процентам в розмірі 12 600,00 грн., комісії у розмірі 746,01 грн., 4 800,00 грн. - неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Враховуючи вищевикладене Позивач просить суд стягнути із Відповідача на його користь заборгованість у розмірі 28 146,01 грн. та судовий збір.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.08.2025 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справ.
29.10.2025 року через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо стягнення штрафних санкцій таких як неустойка, просив врахувати пояснення щодо стягнення комісії, а також зменшити проценти за користування кредитом.
28.10.2025 через «Електронний суд» від представника позивача - Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив в якій заперечував щодо викладеного відповідачем у відзиві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, 19.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 19.02.2025-100001815, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп. строком на 140 днів з дати його надання. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,82% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Комісія - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. та розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідачем електронним цифровим підписом підписано, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп., отже акцептовано умови Договору.
Відповідачем ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Судом встановлено, що Пропозиція про укладення Кредитного договору (оферта) (Кредитної лінії), Заявка Кредитного договору № 19.02.2025-100001815 (Кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) Кредитного договору № 19.02.2025-100001815 (Кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачем ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е 416. Підписанням відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Згідно підтвердження ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №107-0408 від 04.08.2025 було успішно перераховано 19.02.2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 - 10 000 грн. Призначення: видача за договором кредиту № 19.02.2025-100001815.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 19.02.2025-100001815 від 19.02.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) по кредитному договору № 19.02.2025-100001815 від 19.02.2025 складає: 10 000,00 грн. основний борг; 12 600,00 грн. проценти; 746,01 грн. комісія; 4 800,00 грн. неустойка. Разом 28 146,01 грн.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 19 лютого 2025 року був укладений кредитний договір № 19.02.2025-100001815 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора Е416), позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої кредитні зобов'язання щодо повернення коштів, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 10 000 грн.
Щодо стягнення з Відповідача відсотків, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем також не заперечується у відзиві, не оспорюється розмір тіла кредиту. Однак, з урахуванням того, що тіло кредиту складає 10 000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 12 600,00 грн. які також є не спів мірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.
Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.
При цьому у суду відсутній обов'язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 12 600,00 грн. перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 10 000,00 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.
На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки та комісії, то суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки ОСОБА_1 укладав Кредитний договір № 19.02.2025-100001815 з ТОВ "Споживчий центр" 19.02.2025 р., тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена до 03.02.2026 р, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України комісія в розмірі 746,01 грн. 00 коп., та неустойка в розмірі 4 800,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.
А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в розмірі 20 000 грн. 00 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та процентам в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00031928 від 11 серпня 2025 року.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково на суму 20 000 грн. 00 коп. то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 721 грн.30 коп. (20 000,00*2 422,40/28 146,01).
На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 19.02.2025-100001815 від 19.02.2025 року в розмірі 20 000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 721 грн. 30 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко