Справа № 472/436/25
Провадження №2/472/336/25
28 жовтня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Чорної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
11 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року відкрито провадження в справі.
10 липня 2025 року від представника позивача - Іванцової Н.М. до суду надійшла заява, в якій вона просить закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки після детального вивчення нею відзиву відповідача було виявлено відсутність предмета спору.
В судове засідання представник позивача Іванцова Н.М. не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 23.10.2025 року представник позивача Іванцова Н.М. подала до суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грабова А.О. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 30.07.2025 року представник відповідача Грабова А.О. подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без їх участі.
Суд, вивчивши заяву представника позивача, проаналізувавши норми законодавства, дійшов наступного висновку.
В своїй заяві про закриття провадження у справі представник позивача посилається на те, що після детального вивчення нею відзиву відповідача було виявлено відсутність предмета спору, а тому просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та повернути сплачений судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Таким чином, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зі змісту заяви представника позивача вбачається, що вона просить закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки після детального вивчення нею відзиву відповідача було виявлено відсутність предмета спору.
Натомість, суд з такою думкою представника позивача не погоджується, оскільки прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
В даному ж випадку, представник позивача фактично відмовляється від підтримання позовних вимог, в зв'язку з недостатньою доказовою базою для задоволення позовних вимог, оскільки посилається в своїй заяві саме на відзив відповідача, в якому йдеться про те, що позивачем не надано доказів втручання відповідача в роботу засобів вимірювальної техніки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Із заяви представника позивача вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову.
У такому разі заява про відмову позивача від позову повинна бути вирішена судом у порядку, передбаченому ст.206 ЦПК України, із застосуванням п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, за наявності відповідного клопотання позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 259, 260 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" - Іванцової Н.М. про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Судове засідання відкласти на іншу дату та повідомити всіх учасників справи про дату, час та місце наступного судового засідання.
Роз'яснити представнику позивача про те, що позивач має право відмовитись від підтримання позовних вимог та має право просити суд закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України (відмова позивача від позову), подавши до суду відповідне клопотання.
Копію ухвали суду направити учасникам справи до відома.
Ухвала суду окремо від рішення суду по суті розгляду справи апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко