справа № 753/5267/25
провадження № 2/753/5984/25
11 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, суд -
Позивач в особі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», у березні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.
Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником/зареєстрованим мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримує послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.12.2024 року, яка становить 242 010 грн. 24 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 99 005 грн. 07 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 42 966 грн. 25 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 61 478 грн. 18 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 36 636 грн. 61 коп.
Також, у період до 31.10.2021 року у відповідача існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 44 грн. 38 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 237 грн. 90 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарачої води - 641 грн. 85 коп.
Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 27 965 грн. 06 коп. та постачання гарячої води у розмірі - 16 811 грн. 50 коп.
Відтак всього підягає стягненню: сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого опалення - 99 005 грн. 07 коп., інфляційна складова боргу - 10 890 грн. 56 коп., три відтотки річних - 2 726 грн. 03 коп., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого постачання гарячої води - 42 966 грн. 25 коп., інфляційна складова боргу - 4 726 грн. 29 коп., три відтотки річних - 1183 грн. 04 коп., сума заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги теплової енергії - 61 478 грн. 18 коп., інфляційна складова боргу - 6 006 грн. 81 коп., три відтотки річних - 1490 грн. 61 коп., пеня - 1 010 грн. 09 коп., заборгованість за спожиті послуги постачання гярчої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 36 636 грн. 61 коп., інфляційна складова боргу - 3501 грн. 18 коп., три відтотки річних - 843 грн. 58 коп., пеня - 604 грн. 48 коп., заборгованість з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 27 965 грн. 06 коп., інфляційна складова боргу - 3 076 грн. 16 коп., три відтотки річних - 770 грн. 00 коп., заборгованість спожитих до 01.05.2018 року послуг з постачання гарячої води у розмірі - 16 811 грн. 50 коп., інфляційна складова боргу - 3 849 грн. 27 коп., три відтотки річних - 462 грн. 89 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 237 грн. 90 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарачої води - 641 грн. 85 коп., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з центральлізованого опалення - 44 грн. 38 коп., що складає загальну суму 332 633 грн. 92 коп., що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
В судове засідання позивач повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язань за надані житлово-комунальні послуги, з можливим ухваленням заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).
Відзив на позов відповідачем не поданий.
Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.
Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідач відповідач ОСОБА_1 є власником/зареєстрованим мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримує послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.12.2024 року, яка становить 242 010 грн. 24 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 99 005 грн. 07 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 42 966 грн. 25 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 61 478 грн. 18 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 36 636 грн. 61 коп.
Також, у період до 31.10.2021 року у відповідача існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з центральлізованого опалення - 44 грн. 38 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 237 грн. 90 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарачої води - 641 грн. 85 коп.
Окрім того позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 27 965 грн. 06 коп. та постачання гарячої води у розмірі - 16 811 грн. 50 коп.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідач у встановленому законом порядку не відмовилась від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Відповідач не звертався до відповідача, як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі за вказаною адресою, про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак всього підягає стягненню: сума заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого опалення - 99 005 грн. 07 коп., інфляційна складова боргу - 10 890 грн. 56 коп., три відтотки річних - 2 726 грн. 03 коп., заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого постачання гарячої води - 42 966 грн. 25 коп., інфляційна складова боргу - 4 726 грн. 29 коп., три відтотки річних - 1183 грн. 04 коп., сума заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги теплової енергії - 61 478 грн. 18 коп., інфляційна складова боргу - 6 006 грн. 81 коп., три відтотки річних - 1490 грн. 61 коп., пеня - 1 010 грн. 09 коп., заборгованість за спожиті послуги постачання гярчої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 36 636 грн. 61 коп., інфляційна складова боргу - 3501 грн. 18 коп., три відтотки річних - 843 грн. 58 коп., пеня - 604 грн. 48 коп., заборгованість з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення - 27 965 грн. 06 коп., інфляційна складова боргу - 3 076 грн. 16 коп., три відтотки річних - 770 грн. 00 коп., заборгованість спожитих до 01.05.2018 року послуг з постачання гарячої води у розмірі - 16 811 грн. 50 коп., інфляційна складова боргу - 3 849 грн. 27 коп., три відтотки річних - 462 грн. 89 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії - 1 237 грн. 90 коп., заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарачої води - 641 грн. 85 коп., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з центральлізованого опалення - 44 грн. 38 коп., що складає загальну суму 332 633 грн. 92 коп. (а.с.8, 9-25, 26-48, 51-143, 147)
Положення ст.ст. 66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.
За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як надавачем послуг, в указаний період щоденно надавались послуги з централізованогоного опалення, постачання теплової енергії, гарячої води, централізове постачання гарячої води.
Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за вказаний період.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Так, необхідність укладення договору про надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено, як обов'язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов'язаний оплатити комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.
Підставою виникнення зобов'язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18(провадження № 12-79гс19).
Таким чином платежі встановлені статтею 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4 989 грн. 51 коп., який підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені , - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про РНОКПП - відсутні, АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 336 633 грн. 92 коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, 4 989 грн. 51 коп. - судового збору, а всього - 337 623 (триста тридцять сім тисяч шістсот двадцять три) грн. 43 (сорок три) коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.