Справа № 468/2080/25
2/468/1130/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
07.11.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/2080/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.08.2021 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2913842 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 5100 грн. 29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір, за яким було відступлене право вимоги до відповідача за кредитним договором №2913842 від 09.08.2021 року. 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №2913842 від 09.08.2021 року.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним договором в сумі 18 730,77 грн., з яких 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 630,77 грн. - проценти на дату відступлення прав вимоги. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
Позов надійшов до суду 15.09.2025 року.
26.09.2025 року за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію реєстру боржників; копію договору факторингу від 29.12.2021 року з додатками; копію платіжного доручення; копію договору позики №2913842 від 09.08.2021 року з додатками; копію реєстру боржників; копію договору №01-07/2024 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги; копію прайс-листа; копію заявки на надання юридичної допомоги від 01.08.2025 року; копію витягу з акту про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року; копію анкети клієнта від 29.07.2021 року; копію паспорта позики; розрахунок заборгованості; копію договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року; з додатками), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 09.08.2021 року між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2913842 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 5100 грн. строком на 30 днів до 08.09.2021 року з умовою сплати за цей період одноразової процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% за кожен день в загальній сумі 3044,70 грн.
Разом з тим відповідно до п. 2.5 кредитного договору проценти на прострочену позику становлять 1,01% в день.
29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» був укладений договір, за яким було відступлене право вимоги до відповідача за кредитним договором №2913842 від 09.08.2021 року.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» був укладений договір, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №2913842 від 09.08.2021 року.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №2913842 від 09.08.2021 року становить 18 730,77 грн., з яких 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 630,77 грн. - проценти на дату відступлення прав вимоги.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за укладеними кредитними договорами, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.
За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному договору в сумі 5100грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаними вище договорами, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
При цьому, як вказано вище, відповідно до договору №2913842 від 09.08.2021 року проценти за 30 днів строку кредитування встановлювались в розмірі 1,99% за кожен день в загальній сумі 3044,70 грн.
Разом з тим відповідно до п. 2.5 кредитного договору проценти на прострочену позику становлять 1,01% в день.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З цього слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
При цьому пункт 2.5 знаходиться в розділі 2 договору, який визначає предмет договору та порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором, натомість відповідні заходи щодо відповідальності сторін визначені в розділі 5 договору.
Натомість очевидним є те, що відповідний публічний договір приєднання підготовлений саме кредитором.
З врахуванням описаного вище, спрямованості змісту п. 2.5 договору, його розміщення в тексті договору та принципу contra proferentem суд тлумачить положення п. 2.5 таким чином, що передбачені в ньому проценти є процентами за користування кредитом, а не мірою відповідальності, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України.
За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами в межах строків кредитування в сумі 3044,70 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №2913842 від 09.08.2021 року в сумі 8144,70 грн, з яких: 5100 грн. - сума основного боргу; 3044,70 грн. - проценти.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 43 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1041,63 грн. (2422,40 грн. х 43 %).
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копіями договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, копією прайс-листа, копією заявки на надання юридичної допомоги від 01.08.2025 року, копією витягу з акту про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року.
При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 43 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3870 грн. (9000 грн. х 43 %).
На підставі викладеного та керуючись 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №2913842 від 09.08.2021 року в сумі 8144 (вісім тисяч сто сорок чотири) гривні 70 копійок.
В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1041 (одну тисячу сорок одну) гривню 63 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 3870 (три тисячі вісімсот сімдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошене скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (вул. Мечнікова, 3 офіс 306 м. Київ, ідентифікаційний код 44276926);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 12.11.2025 року.
суддя: