ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23122/25
провадження № 1-кс/753/3127/25
"04" листопада 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 12025100020003646 відомості до ЄРДР внесені 29.09.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта середня - спеціальна, заміжня, на утриманні має молотіню дитину та мати похилого віку, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не перебуває, не інвалід, не депутат, державні нагороди або пільги відсутні, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
03 листопада 2025 року слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосовування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якій оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України підтверджується протоколами прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення; допиту свідків,бухгалтерськими виписками, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки по теперішній час перебуває на займаній посаді. Прокурор заначив, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов'язків підозрюваною. Крім того, прокурор просив визначити розмір застави в сумі, що дорівнює збиткам.
Підозрюваний та захисник останньої пояснили, що прокурором необґрунтована неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу, з урахуванням ризиків про які зазначені у клопотанні і такий їх ступень який би виправдовував застосування найсуворішого запобіжного заходу. Підозрювана вину визнає, щиро розкаюється, має міцні соціальні зв'язки, заміжня, на утриманні перебувають дитина та мати похилого віку, раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України підтверджується протоколами прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення; допиту свідків,бухгалтерськими виписками, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання є обґрунтованою.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами ( рішення ЄСПЛ «Klishyn проти України»).
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Згідно ст. 12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 3 до 8 років позбавлення волі; раніше не судима; має зареєстроване місце проживання; заміжня, на утриманні перебувають малолітня донька, мати пенсійного віку.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що ризик втечі може мати місце, шляхом залишення території України, з урахуванням можливості отримати тимчасовий захист на території іншої держави, у зв'язку з воєнним станом на території України. Проте, ймовірність такого ризику є вкрай низькою, зважаючи на зазначені вище фактори щодо особи підозрюваної та її ставлення до вчиненого. В свою чергу ризик втечі прокурор обґрунтовує лише суворістю покарання, що є юридично неспроможним.
Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то такий ризик обумовлений тим, що підозрювана продовжує перебувати на посаді, однак останній може бути усунутий, шляхом тимчасового відсторонення підозрюваної від посади, однак прокурор не надав відомості про те, що стороною обвинувачення подано до суду відповідне клопотання, що свідчить про малоймовірність такого ризику.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваної під вартою, не є обґрунтованим для забезпеченням кримінального провадження, з урахуванням обставин наведених вище. Зокрема, наявність можливих двох ризиків передбачених п.п .1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не мають високого ступеня, унеможливлює застосування тримання під вартою, а тому слід розглянути альтернативні запобіжні заходи.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням особи підозрюваної, її матеріальний, сімейний стан, а також інших обставин зазначених вище, найбільш доцільним запобіжним заходом буде домашній арешт у нічний час доби, з покладенням додаткових обов'язків, що цілком забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків. В свою чергу, прокурор в судовому засіданні зазначивши, що такий запобіжний захід буде не дієвим будь яких обґрунтувань цьому не надав.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 181, 193-196, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання АДРЕСА_1 в період з 00.00 год. до 05.00 год.;
- за першим викликом прибувати до органу досудового розслідування, прокуратури або суду;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування паспорт громадянки України, а також документи, які дають право на виїзд з України.
Роз'яснити підозрюваній про те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Після закінчення строку, на який на підозрювану були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ Дарницького УПГУНП в м. Києві, яка проводить досудове розслідування та направити копію ухвали до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного для здійснення контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: