Справа № 752/5777/25
Провадження № 2-а/752/217/25
06.06.2025 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участю секретаря Пастух З.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом також - відповідач) з такими позовними вимогами:
-визнати протиправними дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 17 000,00 гривень;
-скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 300 від «04» березня 2025, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
-закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та спливу строку накладення адміністративного стягнення.
1. Процесуальні дії у справі
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 головуючим суддею було визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 КАС України).
2. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Обґрунтування вимог позивача
Позивач стверджує, що постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 300 від 04.03.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає, що постанова про накладення на нього штрафу за вказане порушення є незаконною, оскільки ОСОБА_1 не отримував повісток від представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як особисто так і поштою.
Також позивач вказує, що строк накладення адміністративного стягнення сплинув 25.02.2025, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення стосовно нього повинна бути закрита на підставі ст. 38 КУпАП.
Позивач стверджує, що після отримання сповіщення в додатку Резерв+, у ОСОБА_1 встановлено «Порушення правил військового обліку», він особисто 01.03.2025 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування відповідного порушення, де йому повідомили, що начебто на адресу його місця проживання була спрямовано повістка чи розпорядження, чи виклик для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 28.10.2024, за яким він не прибув, у зв'язку з чим був оголошений у розшук 25.11.2024.
Крім того, відповідно до ст. ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складений з порушенням, а саме, не було зазначено ким вчинено адміністративне правопорушення, невірно зазначена адреса місця проживання ОСОБА_1 , при складанні протоколу не роз'яснені його процесуальні права, в тому числі роз'яснення права на правничу допомогу, а лише роз'яснено коли буде відбуватися розгляд протоколу. Позивачу не надали можливості скористувався своїм правом щодо надання письмового пояснення в протоколі про те, що а ні повістки, а ні сповіщення з пошти він не отримував щодо явки до ТЦК та СП.
Заперечення відповідача
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, водночас своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
3. Фактичні обставини встановлені судом
Суд, розглянувши наявні у справі матеріали, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
04.03.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесена постанова №300 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що полягало у його не з'явленні за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим він порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У вказаній постанові від 04.03.2025 №300 також вказано, що громадянин мав прибути за повісткою 28.10.2024, проте у визначений час та дату не з'явився. В подальшому дана повістка була повернути з АТ «УКРПОШТА», як невручена, що в подальшому стало підставою подання громадянина в розшук 25.11.2024.
Згідно оскаржуваної постанови на позивача було накладено штраф у розмірі 17 000,00 гривень.
У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі від 01.03.2025 про вчинення адміністративного правопорушення №300 зазначено, що 01.03.2025 о 10:48 встановлено, шо громадянин не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці/ розпорядженні/викликом тим самим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно фотокопії витягу із застосунку «Резерв+», яка була сформована 04.03.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним, із військовим званням рядовий, перебуває на облуку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі за текстом - Закон № 2232-XII).
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону №2232-XII.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно частини п'ятої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Таким чином, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
Диспозиція статті 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які містять законодавчі положення про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні викликом, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у частині другій статті 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Згідно з статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статей 75 та 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки за повісткою, зокрема, докази доведення до відома ОСОБА_1 змісту відповідної повістки або ознайомлення з її змістом, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим мав би виконати відповідний обов'язок, визначений у статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що оскаржувана постанова №300 від 04.03.2025, винесена тимчасово виконуючою обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з суттєвими порушеннями матеріального права, оскільки, відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості «поза розумним сумнівом» виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається в оскаржуваній постанові. Тобто як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Відповідно за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову
ОСОБА_1 та на підставі пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо стягнення судових витрат.
Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що витрати сторони позивача складаються з витрат зі сплати судового збору.
Сплата позивачем судового збору підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією ID:2542-3414-8584-8867 від 05.03.2025 у розмірі 605,60 гривень.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями: 7, 8, 9, 38, 210, 245, 251, 280, 283-284, 287, 288, 293, 294 КУпАП, статтями: 2, 6, 8, 9, 11,72-77, 139, 241-244, 246, 255, 269, 272, 286, КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 300 від 04.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
Справу про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя С.О. Чекулаєв