Справа №127/35171/25
Провадження №1-кс/127/13652/25
07 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 , про застосування, в межах кримінального провадження №12025020000000467 від 18.03.2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яланець, Бершадського району, Вінницької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 27, ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 27, ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначив, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, востаннє до 03.02.2026.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
З 04.07.1995 року ОСОБА_7 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня назва ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Будучи військовозобов'язаним, ОСОБА_7 з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України неодноразово отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК, яка визнана його придатним до військової служби. Усвідомлюючи за таких обставин можливість його мобілізації до лав Збройних Сил України та не бажаючи цього, ОСОБА_7 почав підшуковувати способи її уникнення.
Так ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, маючи на меті ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у жовтні-листопаді 2024 року, але не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пропозицією за грошову винагороду укласти фіктивний шлюб з її сестрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є інвалідом ІІ групи (безтерміново) з діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, вимагаюче догляду і лікування», з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на що остання надала свою згоду.
Надавши свою згоду на втягнення своєї сестри в злочину діяльність, ОСОБА_5 , не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_3 , використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю ІІ групи зумовленою психічним захворюванням, а саме розумовою відсталістю, вмовила її укласти фіктивний шлюб із ОСОБА_7 , який у подальшому 23.12.2024 був зареєстрований Відділом надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області, чим усунула перешкоду ОСОБА_7 у незаконному отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, 25.12.2024 точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_7 надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , заяву, яка датована 23.12.2024, у якій вказав, що є особою, яка на підставі п. 11 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову до військової служби під час мобілізації, долучивши серед інших копії документів щодо укладення шлюбу з ОСОБА_8 та щодо наявності у неї ІІ групи інвалідності, на підставі яких 10.01.2025 незаконно отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026, чим ухилився та продовжує ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 усунула перешкоду ОСОБА_7 у незаконному отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім цього, у жовтні-листопаді 2024 року, але не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з пропозицією укладення фіктивного шлюбу з її сестрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є інвалідом ІІ групи (безтерміново), з діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, вимагаюче догляду і лікування», за що обіцяв щомісячну грошову винагороду у сумі 3000 грн. та продуктовий набір. Уклавши фіктивний шлюб з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 мав намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що повідомив ОСОБА_5 .
На вказану пропозицію ОСОБА_5 погодилась.
Після чого, не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , реалізуючи спільний умисел, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_3 , використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю ІІ групи, зумовленою психічним захворюванням, а саме розумовою відсталістю, завербувала її з метою подальшої експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
У подальшому, 23.12.2024 ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 на невстановленому транспортному засобі перевезли ОСОБА_8 з місця її проживання, що по АДРЕСА_3 , до Відділу надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що за адресою: площа Героїв Майдану, 5 у м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, де між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено фіктивний шлюб без наміру створити сім'ю, на підставі раніше поданої ними заяви від 21.11.2024.
Вчинивши всі дії для отримання необхідних документів, а саме свідоцтва про шлюб з ОСОБА_8 та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої на її ім'я, ОСОБА_7 подав їх, серед інших, до ІНФОРМАЦІЯ_4 та незаконно отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим спільно з ОСОБА_5 втягнув ОСОБА_8 у злочинну діяльність.
У подальшому ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби під час загальної мобілізації, незаконно використовуючи фізичний стан ОСОБА_8 , продовжує до цього часу ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та використовувати останню у злочинній діяльності.
06.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27, ст. 336, ч. 2 ст. 149 КК України.
Слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів обґрунтовується сукупністю зібраних доказів, а саме:
- протоколами НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - зафіксовано розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , у ході яких обговорюються обставини та деталі вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , у ході якого виявлено та вилучено довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №691879 на 1 аркуші, видану на ім'я ОСОБА_8 та індивідуальні програми реабілітації інваліда;
- актами обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що ОСОБА_7 з ОСОБА_8 спільно не проживають;
- протоколом допиту свідка сусідки ОСОБА_8 , а саме ОСОБА_12 , яка повідомила, що ОСОБА_8 проживає спільно тільки зі своєю матір'ю;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , який являється співробітником ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- матеріалами отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_7 , які містяться в особовій справі ОСОБА_7 ;
- матеріалами, які стали підставою для реєстрації шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отриманими від Благовіщенського відділу ДРАЦС Голованівського району, Кіровоградської області;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Також слідчий зазначає, що метою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 , є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; запобігання вчинення іншого кримінального правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість покарання за вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та обставини вчинення, а також те, що наразі в Україні введено воєнний стан і вона має право на перетин кордону України, у зв'язку із чим підозрювана зможе переховуватися від суду та вживати заходів по перетину кордону України з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
- підозрювана ОСОБА_5 , без застосування дієвого запобіжного заходу, може знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів вилучених в ході проведення досудового розслідування або які в подальшому можуть бути вилучені, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв'язку із чим наявний ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) доводиться тим, що частина допитаних у провадженні свідків є їй знайомі, отже з її боку існує можливість незаконно впливати на свідків, змушуючи змінити їх свої показання.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрювана ОСОБА_5 усвідомлюючи факт того, що вона підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне із яких являється особливо тяжким злочином.
Крім того слідчий вказує, що застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваної, її репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука, оскільки в ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останню до слідчого/прокурора чи в суд на першу вимогу;
- застава, оскільки підозрювана не працевлаштована та не має офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою вона зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від слідчого, прокурора та суду;
- домашній арешт є малоефективним запобіжним заходом для переконання, що підозрювана не буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи можливість подальшого відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Також слідчий зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 Кримінального кодексу України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 Кримінального кодексу України є особливо тяжким злочином та за ст. 336 Кримінального кодексу України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
На виконання вимог ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця роботи або навчання немає, розлучена.
Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам. В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_5 найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене та неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просив суд застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з визначенням застави в межах 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З огляду на викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, з підстав, що наведено у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених у клопотанні. Додатково зазначив, що підозрювана вчинила злочин у співучасті, на співпрацю зі слідством не йде, від показів відмовилася.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки прокурором не доведена обґрунтованість ризиків передбачених ст. 177 КПК України та просив суд застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_5 , підтримала позицію захисника. Поряд з цим на запитання суду повідомила, що вона розлучена, має дітей, офіційно не працює, раніше не судима, джерела доходів відсутні.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які вказані слідчим у клопотанні та долучені до матеріалів справи.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння не тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкцією важчого з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
При цьому суд бере до уваги, що підозрювана розлучена, має дітей, офіційно не працює, раніше не судима, джерела доходів відсутні.
Оцінивши в сукупності вищевказані характеризуючі особу підозрюваного обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що у підозрюваного відсутні достатні соціальні зв'язки та стримуючі фактори.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_5 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
Таким чином прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрювана ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість покарання, може намагатись переховуватись від органу досудового розслідування, та незаконно впливати у кримінальному провадженні на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Поряд з цим ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є вкрай низьким, оскільки підозрювана раніше не судима та не схильна до вчинення кримінальних правопорушень.
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту відносно підозрюваної особи пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваній застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Також відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваній злочинів, обставини кримінального правопорушення, скрутне матеріальне становище підозрюваної, її сімейний стан, наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, розлучення підозрюваної з чоловіком та інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваною обов'язків, визначених у ст. 194 КПК України.
На переконання судді саме такий розмір застави, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваною особою обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 09:33 год. 06.11.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 09:33 год. 05.01.2026 року.
Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , розмір застави в сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, або в суд за першою їх вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з особами, які являються свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Якщо ОСОБА_5 , не виконає покладені на неї обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрювану ОСОБА_5 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя