Справа № 127/7399/25
Провадження № 2/127/1354/25
10 листопада 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Вінниці позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2025 із позовом до суду звернулося АТ «Таскомбанк», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №9295902114 від 20.07.2022, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 06.03.2025 року становить 370381,67 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту - 289343,42 грн.; заборгованість по щомісячним процентам - 81038,25 грн. Мотивувало тим, що 20.07.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачка уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_1 надано кредитні кошти у сумі 296950,50 грн. Відповідно до укладеного договору факторингу ТОВ «ФК «Центр Фінансових рішень» передало ТОВ «Таскомбанк» належні йому права вимоги. Згідно реєстру боржників до договору позивач набув права вимоги до за кредитним договором №9295902114 від 20.07.2022 у сумі 370381,67 грн. Вказану суму відповідачка добровільно сплатити відмовляється це і стало причиною звернення позивачем до суду.
Ухвалою суду від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.04.2025 вирішено здійснити перехід до загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Відповідачка надала відзив на позовну заяву в якій проти позову заперечила. Вказала на те, що передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору. Кредитний договір між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено 20.07.2022 року, тоді як договір про відступлення права вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК», на який посилається позивач як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника, був укладений 01.09.2021 року. Вказане свідчить про те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги зобов'язання між первісним кредитором та боржником ще не виникло, тобто фактично його не існувало. Позивачем фактично не було набуто прав первісного кредитора, а отже останній не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором до відповідача. Оскільки, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, а у даній справі має місце передача права вимоги за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, це тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Враховуючи, що у тексті кредитного договору та паспорту кредиту комісія не була передбачена, то заявлена заборгованість по комісії (у т.ч. простроченій) у розмірі 81038, 25 грн. є безпідставною і такою, що не відповідає реальним умовам Кредитного договору. Сторона відповідача вважає, що позивач всупереч положенням кредитного договору передчасно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором до настання строку повернення кредиту та внесення останнього платежу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснити у його відсутність.
Сторона відповідача до суду не з'явилася, представник відповідача надала клопотання з проханням здійснити розгляд справи у її відсутність. Підтримала позицію викладену у відзиві.
Судом установлено, що 20.07.2022 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» уклали кредитний договір №9295902114. Згідно договору банк зобов'язався надати кредитні кошти на умовах визначених договором, а позичальник сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту. Так за договором сума кредиту складає 296950, 50 грн, надався на 60 місяців. Розмір процентів склав 5% від суми кредиту, що становить 14140,50 грн, щомісячні проценти склали 2,49% від суми кредиту. Підписали сторони договір власноручними підписами.
Користування наданими коштами та несвоєчасна сплата та нарахування процентів підтверджується випискою руху коштів по рахунках.
В результаті неналежного виконання домовленостей у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у сумі 370381,67 грн, яка складається із: заборгованість по тілу кредиту- 296950, 50 грн.; - заборгованість по комісії 81038,25 грн.
01.09.2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Таскомбанк» уклали договір відступлення права вимоги, згідно якого останній набув права вимоги до боржників. Згідно умов договору Первiсний кредитор передає (вiдступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальникiв, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первiсного кредитора за Кредитними договорами та, договорами забезпечення до них та сплачує Первiсному кредитору за вiдстyплення права вимоги грошовi кошти у cyмi, що дорiвнює цiнi договору у порядку та строки, встановленi договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
У справі установлено, що правовідносини за кредитним договором № 9295902114 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 виникли 20.07.2022, тобто значно пізніше ніж було укладено договір відступлення права вимоги від 01.09.2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Суд вважає, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 01.09.2021 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто з 20.07.2022 року.
З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 01.09.2021 року, боргові зобов'язання відповідача за кредитним договором від 20.07.2022 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги № 01/09/21. Відтак, суд вважає, що у ТОВ «ФК «ЦФР», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов'язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 01.09.2021 року.
Позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що на виконання положень договору факторингу № 01/09/21 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» був складений та підписаний реєстр права вимоги від 21.07.2022 за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором №9295902114 від 20.07.2022 року.
Однак, оцінюючи вказаний доказ суд зазначає про те, що в зазначеному витязі з Реєстру не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України. Отже, вказаний витяг суд вважає неналежним доказом.
З огляду на вищевказані обставини суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд залишає позовні вимоги за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 13, 76, 81, 259 - 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», адреса: вул. С. Петлюри, 30, м.Київ, ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено 12.11.2025
Суддя: