Справа № 127/11620/25
Провадження № 2/127/2227/25
(заочне)
11 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення нарахованих 3% відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення нарахованих 3% відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання. Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 27 вересня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11225278000, відповідно до умов якого ОСОБА_4 наданий кредит у іноземній валюті у розмірі 105000 доларів США до 25 вересня 2037 року та відсотковою ставкою за користування кредитом 11,90% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору укладено договори поруки між банком та відповідачами, а саме: 27 вересня 2007 року за №145638 укладено між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_5 , 27 вересня 2007 року за №145665 укладено між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 . У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору щодо сплати заборгованості, АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості. 22 липня 2011 року Староміським районним судом м. Вінниці по справі №2-848/11 ухвалено рішення, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11225278000 від 27 вересня 2007 року в розмірі 837264,79 грн. 13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» уклали договір факторингу №2, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги і ТОВ «Кей-Колект» набуло статус нового кредитора та отримало право вимоги за кредитним договором №11225278000 та договорами поруки №145665 та №145638. 11 березня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено ухвалу №127/2-848/11, якою замінено сторону виконавчого провадження №32353252 з примусового виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2011 року №2-848/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та інших про стягнення заборгованості: з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Позивач звертає увагу на те, що рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості до цього часу не виконане, сума заборгованості не сплачена, у зв'язку з чим позивачем ТОВ «Кей-Колект» відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані: 123112,33 грн - 3% річних від простроченої суми за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, 406009,42 грн - інфляційні втрати за цей же період. За таких обставин позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості та судовий збір.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідачі відзив на позов не надали.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву (вх. №99538 від 10.11.2025) про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги просив їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, відзиву не надали, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено, що 27.09.2007 р. між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №11225278000 . Відповідно до умов якого ОСОБА_4 був наданий кредит у іноземній валюті у розмірі 105000 доларів США до 25.09.2037 р. та відсотковою ставкою за користування кредитом 11,90% річних.
У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань 27.09.2007 р. між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №145665, а також 27.09.2007 р. між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №145638 відповідно до яких поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11225278000 від 27.09.2007р. відповідно до п.1.3. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Вказані обставини встановлені заочним рішенням Староміського районного судом м. Вінниці від 22.07.2011 у справі №2-848/11 та в силу положень ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно даних Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_7 ».
Вище вказаним заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22.07.2011 у справі №2-848/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11225278000 від 27 вересня 2007 року в розмірі 837264 грн. 79 коп; стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11356349000 від 06 червня 2008 року в розмірі 626168 грн. 01 коп.; солідарно стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 03.02.2012 рішенням Староміського районного суду м. Вінниці №2-848/11 від 22.07.2011 залишено без змін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2014 в справі №127/2-848/11 замінено сторону виконавчого провадження №32353252 з примусового виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 22.07.2011 №2-848/11 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 та інших про стягнення заборгованості: з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Як слідує з даної ухвали суду, 13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» уклали договір факторингу №2, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги і ТОВ «Кей-колект» набуло статусу нового кредитора.
Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Позивач, звертаючись до суду, вказує, що рішення не виконане та здійснив розрахунок розміру інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 в розмірі 406009,42 грн, а також здійснив нарахування 3% річних за цей період, що становлять 123112,33 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує, що предметом позову в цій справі є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Отже між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22.07.2011 у справі №2-848/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11225278000 від 27 вересня 2007 року в розмірі 837264,79 грн.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується строком загальної позовної давності перед подачею такого позову.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20), від 17.02.2021 року у справі № 303/7132/18 (провадження № 61-8487св20).
Так, у разі порушення боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів, положення статті 625 ЦК України встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути індекс інфляції та 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми за період прострочення виконання цього рішення.
За таких обставин, враховуючи не виконання грошового зобов'язання, розмір якого визначений рішенням суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно наведеного позивачем розрахунку за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 123112,33 грн, а також інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно наведеного позивачем розрахунку за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 406009,42 грн.
Наведений позивачем розрахунок проведено вірно з урахуванням розміру невиконаного зобов'язання, що відповідачами не заперечується, а також періоду прострочення виконання. Вказана сума встановлена судом та ніким не оспорюється.
Враховуючи вищевикладене, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, відповідачі свої договірні зобов'язання належним чином не виконували, існує порушення виконання зобов'язань, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 123112,33 грн, а також інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 406009,42 грн, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Крім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір по 2116,49 грн з кожного.
Керуючись ст. 510, 524-527, 530, 533, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання в загальній сумі 529121,75 грн (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч сто двадцять одна гривня сімдесят п'ять копійок), з яких: 123112,33 грн - 3 % річних за період 02.04.2017 по 23.02.2022, 406009,42 грн - інфляційні втрати за період 02.04.2017 по 23.02.2022.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» по 2116,49 грн (дві тисячі сто шістнадцять гривень сорок дев'ять копійок) судового збору з кожного.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: вул. Менделєєва, буд. 12, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна