Справа № 127/32916/24
Провадження № 2/127/4820/24
27 жовтня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Бойка В.М.,
при секретарі Іщенко А.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов мотивовано тим, що 02.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №186491413. При цьому, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. 20.11.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладно Договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №186491413 у сумі 21 325,70 грн., з яких: 6 289,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15 036,45 грн. - заборгованість за відсотками.
Також, 20.07.2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3081622670/708554.
19.04.2022 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №3081622670/708554 у сумі 13 562,50 грн., з яких: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту,10 062,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім цього, 05.07.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №01439-07/2021.
29.12.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №01439-07/2021 у сумі 12 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідач не виконує своїх зобов'язань по договорам і не погашає заборгованість, що є порушенням законних інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Короля О.П. від 16.10.2024 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Разом з тим, відповідно до наказу голови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2025 року №37-к, виданим на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 року №1148/0/15-25, ОСОБА_2 відраховано зі штату Вінницького міського суду Вінницької області з посади судді - 29.05.2025 року.
03.06.2025 року в.о. керівника апарату суду Алексейчук В.І. видано Розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.
В результаті автоматизованого розподілу, розгляд зазначеної справи призначено головуючому судді Бойко В.М.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві вказано про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався, однак подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Вказав, що позовні вимоги визнає частково, в частині тіла кредиту. В іншій частині проти задоволення позовних вимог заперчує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 02.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №186491413, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10 250,00 грн. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування (а.с.8-11).
31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. (а.с.12-14).
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладно Договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. (а.с.15-16).
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №186491413 у сумі 21 325,70 грн., з яких: 6 289,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15 036,45 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року (а.с.17).
Також, 20.07.2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3081622670/708554, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 500,00 грн., строком на 25 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування (а.с.23-25).
19.04.2022 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. (а.с.26-29).
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №3081622670/708554 у сумі 13 562,50 грн., з яких: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту,10 062,50 грн. - заборгованість за відсотками. (а.с.30).
Крім цього, 05.07.2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №01439-07/2021, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування (а.с.36-39).
29.12.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача (а.с.40-42)..
Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором №01439-07/2021 у сумі 12 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.43).
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, судом встановлено, що 20.07.2021 та 05.07.2021 відповідачем підписано простим електронним підписом кредитні договори з ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «КУ «Європейська кредитна груп», а тому вони вважається укладеними у письмовій формі.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів за договорами №3081622670/708554 від 20.07.2021 у сумі 3 500 грн., №01439-07/2021 від 05.07.2021 у сумі 13 000,00 грн., підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами. Відповідач не здійснював погашення кредиту, а тому сума заборгованості по тілу кредиту за даними договорами на загальну суму 6 500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Сторони в договорах №3081622670/708554 від 20.07.2021 та №01439-07/2021 від 05.07.2021 погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у неї виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 10 062,50 грн. та 9 000,00 грн. відповідно. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.
Водночас, щодо стягнення заборгованості за договором позики №186491413 від 02.06.2021, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017року у справі № 752/8842/14-ц та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Кредитний договір №186491413 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 02.06.2021 року.
Як зазначив позивач, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Вказаний договір позивачем не було долучено до позовної заяви.
20.11.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладно Договір факторингу №20102022 у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача.
Разом з тим, договір факторингу №28/1118-01, був укладений 28.11.2018, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Вбачається також, що на час укладення договору факторингу №28/1118-01 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ Таліон плюс, а у подальшому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на час укладення договорів факторингу не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Таким чином, ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло права вимагати від відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором, укладеним 02.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанов Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Такого висноку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023року у справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023року у справі № 607/20787/19.
Зазначене свідчить про те, що позивач у справі не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором №186491413 від 02.06.2021, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за дним договором слід відмовити.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за договором №3081622670/708554 від 20.07.2021 у сумі 13 562,50 грн., з яких: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 652,50 грн. - заборгованість за відсотками та за договором №01439-07/2021 від 05.07.2021 у сумі 12 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 635,12 грн. пропорційно до суми задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», 19,76,77,81,131,141,247,256, 263 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, заборгованість за Кредитним договором №3081622670/708554 від 20.07.2021 у сумі 13 562,50 грн., з яких: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 652,50 грн. - заборгованість за відсотками та за Кредитним договором №01439-07/2021 від 05.07.2021 у сумі 12 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 000,00 грн. - заборгованість за відсотками, всього на загальну суму 25 562 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 50 копійок.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, судовий збір у сумі 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п'ять) гривень 12 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікафційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35625014;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 03.11.2025 року.
Суддя: